Голова КНР Сі Цзіньпін зустрівся з колишнім держсекретарем США Генрі Кіссінджером і заявив про «готовність Китаю співпрацювати зі Сполученими Штатами для покращення відносин між двома державами».
LVIV.MEDIA підсумувало події доби, яка минула
Зустріч голови КНР із Кіссінджером
Голова КНР Сі Цзіньпін зустрівся з колишнім держсекретарем США Генрі Кіссінджером і заявив про «готовність Китаю співпрацювати зі Сполученими Штатами для покращення відносин між двома державами». Подробиць про переговори та цілі візиту Кісінджера ЗМІ не розголошують, але у Вашингтоні заявили, що в Білому Домі знають про цю його поїздку. А це своєю чергою наводить на думку, що Кіссінджер як раз і є цільовим посланцем від Білого Дому, і тому є прямі підтвердження. Адже саме зараз реалізуються заходи щодо запроторення головного китайського активу до в’язниці — Трампа. На додачу до цього, провал Путіна у війні черговий раз продемонстрував Пекіну, що війну за Тайвань розв’язувати не доцільно.
Засідання Консультативної групи з ядерних питань
Але поки Кіссінджер «улещував» китайського диктатора, США та Південна Корея провели в Сеулі установче засідання Консультативної групи з ядерних питань, створеної в рамках механізму розширеного стримування ракетно-ядерних загроз із боку КНДР та оголосили про проведення першого тристороннього саміту 18 серпня, до якого приєднається Японія. 18 серпня — це дата напередодні засідання «БРІКС», а це означає, що США готують якісь цікаві заходи, щоб змістити китайську повістку під час засідання «БРІКС», або взагалі дезорієнтувати цю організацію. Принаймні на це додатково вказують аргентинський та іранський чинники, суть яких полягає в тому, що вони як потенційні кандидати на вступ до складу «БРІКС» (минулого року подали заявки) почали нехтувати Росією. Так Аргентина після аудієнції папського посланця Дзуппі з Президентом США вирішила заблокувати захід у свій порт російського судна зі зрідженим природним газом, посилаючись на санкції, які до цього нею не виконувались. Але сьогодні, міністр економіки Аргентини, до речі, кандидат в президенти Серхіо Маси, заявив, що рішення було ухвалено з «повагою до міжнародних рамок».
Скандал в Ірані після підтримки Москвою ОАЕ у територіальній суперечці
Одночасно з цим в Ірані все більше набирає обертів скандал після рішення Москви підтримати ОАЕ у територіальній суперечці між Тегераном та Абу-Дабі. Спочатку до МЗС Ірану викликали російського посла, а тепер там заговорили про компенсацію збитків, завданих двостороннім відносинам. І першому і в другому випадку МЗС Росії назвало це зрадою спільних інтересів. Отже, аргентинський та іранський чинники додатково вказують нам, що Китай за своїм авторитарним визначенням — центром тяжіння стати аж ніяк не може, оскільки гроші прагнуть стабільності та передбачуваності, а передбачуваність завжди забезпечується законністю, та виконанням міжнародних рамок, що явно суперечить духу «цивілізації» Китаю. А це означає, що Пекін без демократизації Китаю приречений на провал, а демократизація неможлива, оскільки курс «консервації влади» необоротний без глобального внутрішнього та зовнішнього зсуву. Саме для роз’яснення цієї ситуації до Китаю і прибув Генрі Кіссінджер. Більш того, весь пакет сьогоднішньої світової комунікації навколо «зернової угоди» направлено як раз на те, щоб вивести Китай на цей демократичний діалог.
Проте, поки адекватно і що головне справедливо не буде розв’язане регіональне питання — тобто майбутнє такого фактора як Росія, сутичка між Китаєм та США схоже все-таки неминуча. Власне, ця сутичка стала неминучою у момент, коли Пекін порушив свою традицію рівноваги сил і дозволив Сі Цзіньпіню піти на безпрецедентний третій термін. Можливо це теж була тема для діалогу між Кіссінджером та Сі. Адже на тлі цього дійства ті ж китайські ЗМІ почали поширювати ініціативи Глави зовнішньополітичної служби Євросоюзу Жозепа Борреля щодо стратегічного партнерства Китаю з ЄС. В той час, як сам Борель оголосив про свій візит до Китаю — «незабаром після літа», тобто після саміту «БРІКС». Отже, схоже на те, що Кіссінджер досяг певних позитивних результатів і розрядив суспільну світову напругу.
А отже Вашингтон зайшов до Пекіну з «чорного ходу», використовуючи елементи другорядної дипломатії, але ефект розрядки світової напруги від цього аж ніяк не було зменшено