А також поради на випадок небажання другої половинки укладати шлюбний договір
Укладення шлюбного договору є доволі актуальною темою для багатьох людей. Це спрощує низку особистих майнових взаємин у подружжі. Чинне законодавство дає можливість детально обговорити, узгодити та нотаріально оформити майнові питання, що дозволяє уникнути невизначеності і виникнення проблем у майбутньому.
Lviv.Media поспілкувалося із консультанткою Асоціації жінок-юристок України "ЮрФем" Мартою Змислою, аби з'ясувати, що таке шлюбний договір та як варто його укладати.
Що таке шлюбний договір та для чого він
Шлюбний договір — домовленість між чоловіком і дружиною, яка регулює їхні майнові відносини у шлюбі, їхні майнові права та обов’язки як батьків.Цей договір можуть укласти лише особи, які вже перебувають у офіційно зареєстрованому шлюбі або ті, хто вже подав заяву на реєстрацію шлюбу.
"Шлюбний договір застраховує від можливих недобросовісних дій когось з подружжя, від ризиків, які можуть настати в процесі розлучення та поділу майна. Він регулює правовий статус як і майна, що було вже до шлюбу, так і того, що буде набутим у шлюбі", — каже Марта Змисла.
Що можна прописати у шлюбному договорі
За сімейним кодексом усе майно, набуте у шлюбі, вважається спільним і ділиться порівно. Шлюбний договір дає можливість відступити від цього. Тому часто у шлюбному договорі прописують пункт, який означає, що на чиє ім’я буде зареєстроване майно, тому воно і буде належати як особиста приватна власність.Також практика шлюбного договору може стати в нагоді у випадку, коли люди беруть кредити і позики. За сімейним кодексом друга сторона подружжя стає солідарним боржником позики, яку взяла перша сторона, навіть якщо не виступала стороною кредитного договору чи позики. Шлюбний договір ж може передбачити, що усі кредити і борги стануть особистими і не поширюватимуться на другу сторону подружжя.Стосовно дітей можна прописати все, що стосується грошового виміру. Найчастіше це про аліменти, їхній розмір та умови виплати. Але договір не може регулювати особисті немайнові відносини, тобто місце проживання дітей, участь батьків у вихованні, зустрічі з дітьми тощо.
Як укласти шлюбний договір
Для початку варто залучити адвоката та обговорити з ним ваші подальші дії. Фахівець вислухає побажання сторін чи сторони, детально вивчить усі нюанси та допоможе оформити документ.
Наступним вашим кроком має бути звернення до державного нотаріусу чи приватної нотаріальної контори. Там треба буде пред'явити:
- паспорти;
- ідентифікаційні коди;
- свідоцтво про одруження або довідку, що підтверджує їхню заяву на шлюб;
- документацію щодо права власності майна, яке вже є;
- довідку з банку, якщо предметом договору є велика грошова сума на балансі фінустанови;
- свідоцтва про народження дитини чи дітей, якщо їх стосуватимуться якісь пункти договору.
До речі, ця послуга є платною. Її ціна стартує від приблизно 4 000 грн. Ціна укладання шлюбного договору залежить від масштабності угоди та вартості майна, яке виступає предметом договору. Тому ціни можуть стартувати і від 8 000 грн.
Інші нюанси угоди та поради
У випадку, коли шлюб бере неповнолітня особа, її батьки повинні надати письмовий дозвіл на укладання шлюбного договору, завірений нотаріусом.Якщо договір укладають після заяви на реєстрацію шлюбу, то він набере чинності з моменту шлюбу. Якщо під час шлюбу, то з моменту укладення договору.Цей документ укладається в письмовій формі в трьох ідентичних примірниках і посвідчується нотаріально. Два примірники видаються обом сторонам подружжя, а третій залишається у нотаріусі.Шлюбний договір можна оскаржити у суді.Аби нотаріус завірив ваш договір, ви маєте мати хоч якесь майно, як правило, об'єкт нерухомості. Якоїсь мінімальної вартості немає, фахівці проводять експертну грошову оцінку майна.
"Слідкуйте, аби права за договором були +- рівні та дотримуйтесь балансу при можливому розподілі майна. Також пам'ятайте, що у договорі можна вказати, хто буде відповідальним за розподіл сімейного бюджету, хто платитиме за навчання дітей, подорожі тощо. У всьому цьому вам допоможе адвокат, послугами якого я раджу скористатися", — рекомендує фахівчиня.
Якщо партнер чи партнерка проти шлюбного договору
Часто до бажання укласти шлюбний договір одного з подружжя додається й небажання це робити іншого. Lviv.Media поспілкувалося про це із коучем та бізнес-тренеркою Анастасією Смогуновою. Фахівчиня порадила, як діяти у такому випадку.
"Поняття шлюбного контракту знайоме більшості з нас через зарубіжні фільми. І навіть там постійно вирують пристрасті в дусі “Ти не віриш в чистоту моїх намірів і наперед віщуєш крах нашого кохання!”. Що вже говорити про нашу ментальність", — ділиться роздумами Анастасія Смогунова.
Знову-таки, у шлюбний договір не можна внести те, що дружина має варити борщ тричі на тиждень, а чоловік ремонтувати сантехніку. Адже це документ виключно про майнові права.
"Так, це цілком схоже на угоду, чи, точніше, на юридичне оформлення партнерських стосунків. Адже, починаючи спільний проєкт, є сенс передбачити, як сторони розходитимуться. Хоча цього може і не бути взагалі! Системні люди стараються наперед обговорити ці питання", — пояснює коуч.
Як побудувати розмову щодо шлюбного договору?
- Поважайте цінності і потреби одне одного. З’ясуйте у другої половинки, що для неї важливо та що її тривожить.
- Чесно викладіть і поясність свою позицію, не побоюючись довірити свої сімейні секрети , зізнатися у своїх страхах і описати свої сумніви і внутрішню боротьбу.
- Попросіть партнера чи партнерку уявити себе на вашому місці і проговорити всі аргументи, які проговорили ви.
- Виясніть, чому партнер чи партнерка категорично проти. Важливість розуміння протиріч — це вже половина рішення питання.
"Обидві сторони мають зрозуміти, що шлюбний договір — це не так про довіру, а про розуміння, як буде далі. Якщо обоє дивляться на шлюб як на проєкт, то варто пам’ятати, що кожен проєкт має мати юридичне оформлення", — підсумовує Анастасія Смогунова.
Додамо, якщо у подружжя уже є укладений шлюбний договір, то відмова від нього можлива лише за спільною згодою подружжя. Для цього необхідно звернутися до нотаріуса і написати заяву про відмову.