Назва Стрітення у старослов’янській мові означає «зустріч» або ж «радість»
Стрітення Господнє, або ж іншими словами Принесення до Храму є одним з 12-ти найважливіших після Великодня церковних свят у православному християнському календарі.
Назва Стрітення у старослов’янській мові означає «зустріч» або ж «радість». Таку назву воно отримало через те, що цього дня новонароджений Ісус Христос зустрівся з праведником Симонеоном і пророчицею Анною. Саме вони впізнали у малюкові нового Месію.
Дата святкування
Щороку Стрітення Господнє відзначається 15 лютого. У народі вірили, на Стрітення зима вирушає туди, де було літо, а літо — туди де була зима.
За сучасним григоріанським календарем Стрітення відзначають 2 лютого. Сьогодні його святкують усі католики та ті православні, які користуються новим календарним стилем.
Історія свята
Історія святкування ж цього дня сягає III і IV століть — саме тоді згадки про Стрітення вперше зустрічаються у творах християнських святих. А офіційно у всій Візантійській імперії цей день було визнано святом у 542 році за правління імператора Юстиніана.
Діва Марія і Йосиф прийшли з немовлям Ісусом в храм, щоб принести Богу подяку за первістка. Там їх зустрів Симеон Богоприємець. Він уособлює людство, тому що він чекав пришестя Христа, і він вже згідно із переданням жив близько 300 років. Він взяв немовля на руки та помер. У немовляті Ісусі Симеон відразу визнав Месію. Праведний Симон вважається свідком Божественного походження Христа.
Традиції
У давнину на Стрітення проводили ворожіння: виставляли на вулицю тарілку із зерном на ніч і чекали, якщо зранку на зерні буде роса, — буде врожай, якщо зерно буде сухе — то буде поганий врожай.
Крім цього, святили також воду і свічки. Люди вірили, що свічки мали лікувальную силу. Їх використовували у різних обрядах, освячували дім. Святу воду використовують для зняття пристріту і лікування важко хворих.
У цей день потрібно пробачити всі образи, повернути борги.