Дмитрівська поминальна субота: історія, молитви, традиції та що не можна робити у цей день

Дмитрівська поминальна субота відзначається в найближчу суботу до дня святого Дмитра 8 листопада. Цьогоріч вона випадає на 5 листопада. У цей день віряни вшановують померлих рідних. У церквах та на цвинтарях служать панахиди та заупокійні літії, влаштовують поминальні трапези.

Історія дати

Походження Дмитрівської суботи має декілька версій.

За однією версією, звичай поминати воїнів з'явився після Куликової битви у 1380 році, а з часом поширився не тільки на військових, а й на всіх віруючих. Із цим пов’язують видіння князя Дмитра Івановича про молитву за душі забитих воїнів. Проте це не зовсім так.

За іншою теорією, традиція поминати предків наприкінці осені здавна існувала в українців і сама закріпилася в церковному календарі.

У 2020 році прийнята спеціальна постанова Священного Синоду Православної Церкви України, в якій визначалося «підставами для Дмитрівської поминальної суботи — звершення поминання всіх від віку спочилих отців, братів і сестер наших у суботу напередодні дня пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського 26 жовтня (8 листопада за новим стилем) згадування пам’яті всіх, в Україні голодом заморених, вбитих під час Революції Гідності та загиблих внаслідок агресії росії в Україні».

Молитви

Молитва за всіх померлих

Упокій, Господи, душі спочилих слуг Твоїх: батьків моїх (імена), родичів моїх (імена), благодійників моїх (імена), і всіх тих, хто поклав життя своє за волю України (імена), і всіх християн, і всяку душу, яка спочила і Твоєї Милости потребує, і прости їм всі провини їхні, вільні й невільні, і подаруй їм Царство Небесне, і створи їм вічну пам’ять. Амінь.

Молитва за померлого

Пом'яни, Господи Боже наш, (по нашій) вірі і надії на життя вічне преставившегося раба Твого (ім'я померлого).

І, оскільки ти Благ і Людинолюбний, відпусти (йому) гріхи, знехтуй самообманом (його), вмоли, звільни, залиш і прости йому всі гріхи його, свідомо й неусвідомлено вчинені, звільни його від покарання нескінченного та вогненної кари і даруй йому причетність до вічних Твоїх благ, які приготовлені тим, хто любить Тебе і радість від них: нехай він і згрішив, але не відступив (він) від Тебе (не зрадив); і, безсумнівно, вірував у Отця і Сина, і Святого Духа — Бога, що прославляється (нами всіма) як Трійця; і до останнього зітхання свого він дотримувався цього.

Тому будь милостивий, і (цієї) вірою в Тебе заміни діла його і помісти його серед святих Своїх: адже немає ж людини, яка живе без гріха. Це лише Ти Один такий - Безгрішний і правда Твоя — абсолютна, Ти — Єдиний Бог — милостивий, щедрий і дійсно люблячий нас, людей. І (ми) – славу Тобі посилаємо (із сердець наших) – як Отцю і Сину, і Святому Духу — і зараз, як і раніше, — і завжди, навіки. Амінь

Традиції

У цей день на панахиду приносять продукти, які кладуть на столик із розп’яттям. Також у цей день подається і освячується кутя, або коливо, що спеціально готують. Здебільшого це хлібобулочні вироби й цукор. Хліб — як символ Христа, цукор — як прагнення, щоб таким же солодким було життя покійного у Царстві Небеснім.

Традиційно, на Дмитрівську суботу господині готують поминальну вечерю.

Кожен член сім'ї по одній ложці від кожної страви відкладав в окрему чисту тарілку, яку потім залишали на ніч для померлих.

Крім того, можна відвідати кладовище і прибрати могилу померлого на Дмитрівську поминальну суботу. Також на могилах обов'язково запалюють свічки.

Що не можна робити у цей день

• Не можна говорити і думати погане про покійних. Слід згадувати лише хороше.
• Не можна жертвувати в церкві м'ясні продукти і алкоголь (крім кагору).
• Не можна сміятися чи співати пісні під час поминання, брати участь у розвагах, розважальних заходах. Цей час варто присвятити думкам про духовне, підведенню підсумків і добрим спогадам про тих, хто пішов з життя.
• Не можна сваритися, лаятися, скандалити та з'ясовувати стосунки.