“Сьогодні ми можемо почути, як цей орган звучав у ХІХ столітті”
Велична музика щойно відреставрованого органа студить кров у жилах, як тільки ти переступаєш поріг Митрополичої Базиліки Успіння Пресвятої Діви Марії (Латинської катедри). Інструмент у катедрі є одним із чотирьох діючих у Львові — йому майже 200 років! За своє існування його тричі перебудовували різні майстри, однак з часом орган став грати не як слід. Тож його вирішили відреставрувати.
Фахівці протягом трьох років відновлювали первинне звучання інструмента. Тепер же орган повернули до катедри й він звучить так, як майже два століття тому. Про це журналістам LVIV.MEDIA розповів органіст та дослідник органа Латинської катедри Марк Новакович.
Романтичне звучання катедрального органа
Орган — це найбільший та найскладніший інструмент у світі. У Львові таких інструментів, які досі діють, всього чотири — у костелі Святого Антонія, у костелі Святої Марії Магдалини (Львівський органний зал) та два у Латинському катедральному соборі. У катедрі є менший та більший органи. Щодо останнього, то тепер він унікальний ще й тим, що є єдиним відреставрованим у місті. Як розповідає Марк Новакович, цей орган має романтичне звучання й подібне до струнного оркестру. Гра тутешнього органа й справді романтична — так вважали й деякі бідні студенти, які приводили дівчат до катедри, аби безплатно разом слухати його музику.
Найбільша труба в органі сягає п’яти метрів
Орган у Латинському соборі має близько 1200 труб довжиною від кількох сантиметрів до п’яти метрів. Чим ширша трубка — тим глибший, об’ємніший звук, подібний до флейти. Тонкі ж труби нагадують скрипку, віолончель та інші струнні інструменти. А от побудова труби теж нагадує флейту чи сопілку.
Труба так само має такий елемент, який відповідає за звуковидування. Він називається “губки”, або “губи”. І, власне, від того, як органний майстер спроєктує ці “губи”, і потім в результаті, як він налаштує ці “губи”, буде залежати, чи буде труба тихо звучати, чи буде голосно, чи швидко вона буде вступати, чи буде повільно починати звучати.
Тоді як у піаністів лише одна клавіатура — у органістів їх дві, і розташовані вони паралельно. “Органіст може грати або на одній, або на обидвох. Якщо він грає на обидвох, то, як правило, одна клавіатура слугує акомпанементом, а друга грає якийсь сольний голос, якусь красиву мелодію,” — зазначає органіст Марк. Нижній мануал грає потужніше, голосніше, тоді як верхній — тихіший і більш акуратний.
Регістр органних труб містить таку ж кількість труб, яку й містить органна клавіатура — в катедральному інструменті 55 клавіш на одній клавіатурі. Загалом відновлений орган має 23 регістри, зокрема один з них є доволі цікавим за звучанням, адже на одну клавішу припадає чотири труби. “Вони поєднують своє звучання і таким чином утворюється яскравий, красивий звук”, — розповідає Марко.
Наймолодшому органісту 12 років
Зараз в катедрі працює п’ятеро органістів, зокрема наймолодшому Віктору лише 12 років. “Досвід грання меси, він є досить особливий. Органіст повинен мати добрий слух і повинен вміти дуже швидко на слух ловити тональність, в якій співає священник. Тому що в відповіді священнику, який співає церква, виконується під орган. І це потрібно трошки часу, для того, щоб навчитися завжди в тональності частенько разом з священником грати месу”, — зауважує органознавець.
Історія органа у Латинському соборі
Орган, звучання якого ми можемо почути й зараз, з’явився у катедрі майже двісті років тому. Ще у 1839 році його збудував відомий краківський органобудівник Ян Духенський. “Він збудував інструмент на 28 регістрів. Досить такий був гарний інструмент. Він мав бароковий проспект і повністю закривав весь балкон”, — розповідає органознавець Марк.
Надалі катедра захотіла розширити інструмент і у 80-х роках ХІХ століття цим зайнявся вже львівський майстер Ігнацій Жебровський. Однак вже під кінець століття польські костели підпали під реготизацію, тож первісний вигляд органа не відповідав неоготичній концепції базиліки, до того ж орган частково закривав вікно, де мав бути встановлений вітраж. Так інструмент знову довелось переробляти, але вже третьому майстрові — Яну Слівінському.
Як зазначає Марк Новакович, перед органобудівником тоді постало нелегке завдання — зберегти елементи органу розробленого Духенським та Жебровським, й при цьому зробити новий корпус, повністю нову механіку й цілком нову повітряну машину. Так, Слівінський додав сюди лише декілька нових регістрів, а решту він використав із попереднього інструменту, розповідає Марк:
“Цей орган є квінтесенцією трьох поколінь львівських органобудівників. Яну Слівінському випало непросте завдання: свої естетичні смаки, своє бачення, припасувати до того, що вже було зроблено, й зробити це так, щоб воно відповідало естетиці свого часу”
Орган реставрували коштом польських благодійників
Після перебудови органа Яном Слівінським почалися світові війни, тож конструктивний ремонт органа зробити не вдавалося, а його інструмент потребує хоча б раз на десять років, розповідає Марк Новакович. До того ж орган Слівінського звучав занадто тихо для катедри.
Цей інструмент не повністю наповнював звуком простір катедри, коли були великі свята. А ця парафія по сей день дуже голосно співає на месі
Так у 70-х роках XX століття в нього знову втручалися, додавши нові регістри. “Але проблема була в тому, що таке втручання в інструмент не завжди є добрим. Попри те, що інструмент збільшився, його технічне обслуговування стало набагато складнішим. Дещо змінилося його звучання, це було не те”, — розповідає Марк. Ба більше, останні роки перед реконструкцією “орган мав багато конструктивних поломок і багато чого грало не так, як мало бути”.
Відтак, отримавши фінансування від Інституту культурної спадщини за кордоном Polonika, у Латинському соборі вирішили повернути первинне звучання інструмента.
Орган розібрали як конструктор, щоб транспортувати, однак не увесь
Орган з катедри забрали на реставрацію у 2021 році. “Тут реставрували все,” — зазначає Марк. Реставрацією займалась польська органобудівна майстерня Адама Олейніка: фахівці відновлювали середину інструмента (механізми, труби, стіл гри, за яким сидить органіст). Натомість зовнішній дерев’яний корпус органу реставрувала фірма “Монумент сервіс”. Так майстри виконали, зокрема, наступні роботи:
- Відремонтували ті дерев’яні частини інструмента, які поїв шашель й полакували корпус — у оригінальний колір органу Слівінського.
- Відновили повітряну машину та систему ручного накачування повітря
- Відновили скрині, на яких розташовані труби
- Виготовили частину нових труб для інструменту за ескізами старих труб
Транспортувати орган до Польщі теж було непросто, розповідає органознавець. Майстри зазвичай відновлюють орган, забравши його цілком, аби вдало виконати роботу. Однак у випадку з катедральним органом цього зробити не змогли, бо дерев’яний корпус — суцільний, і розібрати його на частини не можливо. “Оскільки приходилося конструктивно змінювати середину інструмента, перед майстрами постала доволі серйозна така дилема: чи вдасться їм все дуже точно припасувати”, — зазначає Марк Новакович.
Відтак відновлені частини органного конструктора поляки відреставрували і привезли до України. Надалі протягом шести місяців майстри працювали над монтуванням частин інструмента безпосередньо в нього “вдома” — у катедрі. Ба більше, як стверджує Марк, робота припала на регулярні відключення світла у Львові, спричинені масовими атаками росіян на енергетику України. Так польські спеціалісти, маючи обмежений час, були змушені працювати іноді допізна, або ж вдосвіта.
Віднедавна оригінальний звук органа з ХІХ століття можна послухати щодня на месах у Латинському катедральному соборі.