Аналізуємо тему під різними кутами
Операція із затримання російських бойовиків — скандальна історія "вагнерівців" — розпочалася в першій половину 2018-го року і закінчилася в липні 2020-го. Закінчилася затриманням 33 найманців у Мінську. Їх мали заманити в Україну і притягнути до відповідальності за злочини проти нашого народу. В останню мить операція зірвалася.
Ця тема останній рік не сходить зі шпальт газет та телевізійних екранів. Не буду повторювати всі деталі. Пропоную зупинитися на одному факті, який чомусь часто випадає з поля зору як ЗМІ, так і політиків.
18 вересня 2020 року у публікації "Вагнер — ехо кремлівської режисури" в "Голосі України" автор цих рядків писав: "Не можна було без відома російських спецслужб заманити 33 найманців, контрольованих російською військовою розвідкою, у Мінськ. Кілька з них обов’язково мали "стукнути", що їх намагаються кудись вивести. Після чого всі події розвиваються під контролем ФСБ".
Це були найманці з приватної військової компанії "Вагнер", а цей підрозділ за кордоном завжди діяв під контролем російської військової розвідки.
А тепер уявіть собі масштаби цієї операції. Українська розвідка від імені приватної військової компанії "МАР" з 2018-го по 2020 рік провела на території Росії дві тисячі "співбесід" з потенційними учасниками бойових дій і відібрала майже 500 тих, хто представляв інтерес. З них 396 були ідентифіковані. Далі на нараді розвідки і СБУ відібрали 33 осіб, які мали бути затримані. Наприкінці червня 2020-го розпочався «спеціальний захід» — затримання. Бойовиків почали виманювати з Росії до Венесуели.
А тепер поспілкуйтеся з представниками контррозвідки будь-якої країни і поставте одне запитання: можна контактувати з двома тисячами бойовиків на території Росії і не потрапити в поле зору кремлівських спецслужб? Це неможливо — почуєте у відповідь.
Так сталося і в нашій історії. Поки що зафіксований і встановлений один з 33-трьох найманців, який ще у травні 2020-го звернувся до ФСБ Росії і попросив з’ясувати, що це за "вербувальники" намагаються вивести десятки росіян, що воювали на Донбасі та в Сирії, за кордон охороняти вишки у Венесуелі. Про цей факт повідомила депутатська тимчасова слідча комісія.
Зафіксовано лише одне повідомлення від опитуваних? А скільки їх було? Скоріше всього — кілька. Отож, напрошується висновок, що російська контррозвідка контролювала операцію української військової розвідки?
Це запитання до професіоналів, бо у всіх дискусіях цей факт замовчують. Чому? Бо не вигідно! Історія про "стукача-бойовика", який злив росіянам інформацію, не вписується в загальну канву істерії про "продажність української влади".
Скоріше всього росіяни на якомусь етапі взяли цей захід під контроль, вивчили всі нюанси, а потім провели блискучу інформаційно-психологічну операцію проти України. А далі їм на руку зіграли опозиційні політичні сили, які й після виборів продовжують розхитувати владу. Питання: кому це вигідно?
Насамкінець дві цитати від тих, хто визначає глобальну політику у світі. Після подій у Мінську в серпні 2020 року президент Росії Володимир Путін назвав історію із затримання росіян спільною операцією українських та американських спецслужб. Реакція речниці Держдепартаменту США Морган Ортагус у відповідь не забарилася: "Нам відомо про дворушницьке використання Росією маріонеткових сил. Ці історії відволікають увагу від справжньої проблеми, яка полягає у тому, що Росія використовує ці сили для приховування власних наполегливих зусиль поставити уряди інших країн у незручне становище, посилити розбрат всередині країни, підтримати автократів та загалом сіяти хаос, щоб дати Росії можливість впливати на події глобально".
Ще коментарі потрібні?