• Головна
  • Новини
  • Наказ надійшов, нічого не вдієш: розмова з російським окупантом-зв’язківцем

Наказ надійшов, нічого не вдієш: розмова з російським окупантом-зв’язківцем

Дуже часто буває так, що російські військові, рушаючи воювати проти українців, ідуть, за їхніми ж словами, назустріч невідомості. Першопричиною цього непроглядного незнання реальної ситуації є банальний обман з боку вищого військово-політичного керівництва у кремлі.

Російський полонений радист Микола Матвєєв, котрий потрапив до рук наших армійців 25 лютого, в ході інтерв’ю Youtube-каналу Lviv.Media розповів про свою мотивацію взяти участь в окупації України, як опинився на фронті, про свою аполітичність та плани на пенсію, якщо така буде.

Зазначимо, що до слів окупанта слід ставитися із сумнівами, не сприймаючи їх за правду.

Вперед у невідомість

На початку розмови із журналістом ворожий зв’язківець одразу дає зрозуміти, що перетинаючи кордон України, ніби не знав, куди й навіщо він їде.

"Казали, що будуть навчання з Білоруссю", — говорить росіянин.

За його словами, ніхто з його побратимів по службі навіть не звернув уваги на те, що вони всі разом висунулися в бік російсько-українського кордону. Таких навчань, додає Матвєєв, до того вже було достатньо багато. Відповідно, всі вже звикли.

Наказ розпочинати рух безпосередньо до українського кордону їм віддали ввечері 23 лютого. А вже наступного дня начальник командно-штабної машини зв’язку в’їхав на українську територію в складі армії російських загарбників.

Зрозумів, куди потрапив, російський військовослужбовець нібито тоді, як опинився в Україні та потрапив у полон. Доти в нього, вочевидь, було погано з орієнтацією на місцевості, бо каже, що їздили по "якихось лісах-полях". Розповідаючи, що передувало полону, радист говорить про те, що його колона наскочила на українських захисників, які щільно обстрілювали супротивника зі стрілецької зброї.

Бій відбувся, за словами московита, десь під Черніговом.

Окрему увагу загарбник приділяє епізоду, коли отримав поранення. Описує, як саме його товариші допомагали йому накласти шину на нижню кінцівку, в той час, як вже було перебито кістку в ній.

Далі переповідає, що наказав особовому складу, який йому підпорядковувався, рятуватися втечею, а сам після цього поповз із перебитою ногою в напрямку телефонної вежі, як потім з’ясувалося. У вежі в той час перебували співробітники приватної охоронної фірми, як говорить нешановний Матвєєв. Саме вони його і врятували від смерті.

Кривава справа прибуткова

Коли мова зайшла про те, чому, власне, пішов до російської армії та скільки на цей момент відслужив, злощасний Микола каже, що віддав військовій справі загалом 12 років.

І хоч майбутня дружина, з якою він познайомився приблизно тоді ж, коли почав нести службу, була спочатку проти, пізніше через кризу все ж вирішив залишитися в лавах російських військ. Першочергово через те, що у зв’язку з видом діяльності належало отримувати високу заробітну платню та навіть вдалося одержати квартиру.

На запитання, де воював до того, як потрапив в Україну, зв’язківець зі стажем відповів, що був у Сирії на одній із російських військових баз.

Пояснюючи, чому ж все-таки пішов воювати проти українців, Матвєєв посилається на непорушну відданість наказу, що надійшов від військового командування. При цьому зауважує, що добровільно сам би ніколи не пішов проти іншої держави зі зброєю в руках. Те ж саме декількома хвилинами раніше було ним сказано про сирійське відрядження.

Водночас каже, що вважає участь своєї країни у сирійській війні правильною, бо треба було зробити все для знищення ІДІЛ.

"Жодна тверезомисляча людина ніколи не забажає воювати", — підкреслює ворог.

Продовжуючи розмірковувати на тему війни та миру, солдат загарбницької армії підкреслює, що не розумів, для чого він тут знаходиться.

Підсумовуючи цю частину своїх відповідей, простодушно говорить, що не мав ані найменшого уявлення про те, в який спосіб воює російська армія.

"Думав, війна ведеться десь у полях", — розповідає мешканець рф.

Про те, що буде робити після повернення додому та якою бачить війну збоку

Окупант, мовляв, буде займатися власним здоров’ям. Для того, щоб йому ні про що не довелося хвилюватися в процесі відновлення, за його словами, у нього буде все необхідне. Впевнений у тому, що отримуватиме пенсію в розмірі, який дозволить піклуватися про себе і своїх рідних, щоб далі будувати нове життя.

В ході наступних своїх роздумів полонений почав рефлексувати на тему того, що ж, власне, роблять росіяни в Україні.

Почувши від журналіста питання про криваву бійню в Ірпіні та Бучі, Матвєєв каже, що немає поганих націй, але є погані люди. І, відповідно, він відмовляється вірити в те, що абсолютна більшість, якщо не всі російські солдати, поголовно просто дикуни.

"Мені здається, ніхто не хоче тут воювати", — підводить він підсумок у своїх роздумах.

Чоловік каже, що шкодує свій особовий склад та співчуває українським воїнам, котрі віддали свої життя за Батьківщину.

Бандера — нормальна людина, а бажання українців стати частиною заходу — цілком нормальне

Найцікавіше чекає у заключній третині інтерв’ю. Окупант каже, що Степан Бандера — цілковито нормальна людина, адже не може бути по-іншому, коли йдеться про людину, яка хоче волі своїй рідній державі.

Висловлюючись про бажання українських громадян бути в ЄС і НАТО, акцентує на нормальності такого прагнення.

Насамкінець російський комбатант каже, що навіть і не знає, чи роблять його близькі щось, щоб він якнайшвидше повернувся з полону. А також вважає, що батьківщина не асоціюється з путіним чи урядом у Москві.