Синьо-жовтий стяг для українців — це символ свободи й боротьби за незалежність
Щорічно 23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора. Це державне свято, яке передує ще одній важливій для українців даті — Дню Незалежності.
На загальнодержавному рівні свято встановив своїм указом президент Леонід Кучма у 2004 році. Водночас у 2009 році цей указ доповнив президент Віктор Ющенко та запровадив підняття українського прапора у День Державного Прапора України та під час інших державних свят.
Історія свята
Раніше День Державного Прапора святкували тільки в Києві на муніципальному рівні. Столиця відзначала це свято 24 липня, адже саме цього дня у 1990 році синьо-жовтий прапор підняли над київською мерією.
Також за рік, але вже 23 серпня, після провалу путчу в Москві, група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійну залу Верховної Ради. Якраз до цієї події й був приурочений указ Кучми, а також була написана відповідна картина на стіні ВРУ. До речі, прапор, який тоді внесли до Верхової Ради, зберігають під склом в музеї ВРУ як реліквію.
Згодом, вже у 2009 році, Віктор Ющенко доповнив попередній указ та заснував щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні.
Історія українського прапора
У часи Київської Русі прапор був переважно червоним, адже такий колір був зручним для сигналізації під час бою. Натомість перша історична згадка про поєднання синього та жовтого кольорів на прапорі датується 1256 роком — датою заснування Львова. Герб міста, зокрема, прикрашав золотий лев на синьому тлі. Також золотий і синій кольори з XIV століття використовували в гербі Руського королівства. Ці барви були й на гербах місцевої знаті, князів, шляхтичів.
Поєднання синього та жовтого на символіці знаходять і в добу козацтва, особливо починаючи з XVIII століття. Часто у запорожців були сині стяги, прикрашені золотистими орнаментами, образами православних святих або ж козаків.
Разом з тим поєднання синього і жовтого кольорів остаточно стало загальнонаціональним з середини ХІХ століття — на початку XX століття. Так, перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора відбулося 22 березня 1918 року. Тоді Центральна Рада ухвалила закон, яким затвердила поєднання жовтого і блакитного як стяг Української Народної Республіки.
Однак вже за радянських часів зберігання синьо-жовтого полотнища вважали злочином, за який могли ув’язнити на два роки, відправити до таборів чи психлікарні. Попри це сміливці, які готові були демонструвати національну символіку, знаходилися. Так, 1 травня 1966 року студент Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса вивісили над будинком Київського інституту народного господарства замість радянського червоного прапора синьо-жовтий. За це чоловіки отримали 3 та 2 роки таборів суворого режиму. Також 26 квітня 1989 року у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, а 24 липня 1990 року у Києві блакитно-жовтий прапор підняли над будинком міської ради. Водночас після проголошення незалежності України, 4 вересня 1991 року, синьо-жовтий національний прапор замайорів над будинком парламенту.
Згодом, 18 вересня 1991 року, Президія Верховної Ради України фактично надала синьо-жовтому стягу статус офіційного прапора країни. З цього дня під цим прапором починають зустрічати іноземних гостей, складати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, він вивішується в ООН.
Трохи пізніше, 28 січня 1992 року, Верховна Рада України прийняла постанову "Про затвердження державним прапором України Національного прапора". В ній йшлося, що "Державний Прапор України являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, зі співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3".
Значення кольорів прапора
У найбільш поширеному тлумаченні кольори прапора пояснюють так: синя смуга символізує ясне небо, а жовта — золоті поля пшениці.
Також існує думка, що кольори прапора зображають дві стихії природи — воду і вогонь.
Водночас з релігійної точки зору, жовтий колір уособлює Творця, а синій символізує усе земне.
До речі, досі тривають дискусії щодо того, яким чином мають бути розташовані кольори на прапорі — блакитний вгорі та жовтий унизу чи навпаки. З часів УНР, до прикладу, не збереглося документів, які б засвідчували той чи інший порядок смуг. Тож науковці сходяться на тому, що використовувати могли обидва варіанти стяга.
Кольори свободи
Попри різноманітні версії символізму у кольорах прапора, синьо-жовтий стяг для українців — це однозначно символ свободи й боротьби за незалежність. Під цим прапором відбулися три проголошення української державності: 1917, 1941 та 1990 року, а також пройшли три сучасні революції: студентська революція на граніті 1990 року, Помаранчева революція 2004 року та Революція Гідності 2014 року.
Разом з тим зараз під цим прапором іде вже повномасштабна війна за свободу України від російських загарбників. За час тільки цієї боротьби українці мали безліч можливостей переконатися, що синьо-жовтий прапор є символом незламності українського народу, його перемоги за свою свободу та незалежність, але, на жаль, також і невимовного болю через втрати.
Однак символом свободи синьо-жовтий стяг став не лише для українців. Увесь світ відтепер сприймає ці кольори як барви свободи та намагається висловити за допомогою них свою підтримку Україні. Так, французький виноградар із долини Севенни засвітив на одній зі своїх ділянок гігантське серце у кольорах прапора України, а на День взяття Бастилії у Парижі підсвітили кольорами українського стяга Ейфелеву вежу. Також як жест солідарності з українським народом світився синьо-жовтим і римський Колізей.
Читайте також: