Начальник Львівської ОВА Максим Козицький в інтерв’ю LVIV.MEDIA розповів про стратегічні пріоритети регіону: від посилення енергетичної безпеки та впровадження нових критеріїв економічного бронювання до реалізації амбітних медичних проєктів? ремонту доріг в умовах обмеженого бюджету та підготовці шкіл до масштабної реформи харчування.
Пане Максиме, давайте розпочнемо з питання бронювання. Обласній адміністрації мали оновити критерії критичності для підприємств, які бронюють працівників. Чи змінилися вони на Львівщині та якими вони є зараз?
Відповідно до нової постанови уряду, всі підприємства, які хочуть мати економічне бронювання, мають здійснити перебронювання працівників, до 1 вересня подати списки і отримати бронювання. На даний момент, до 1 липня, область має переглянути перелік підприємств, які вже заброньовані. Якщо ми говоримо про Львівщину, то це понад 100 тисяч людей і більше 1500 підприємств. З них понад 1200 — це приватні підприємства, які складають левову частку заброньованих.
До 1 липня триває перегляд. Ми розробили та подали на розгляд Кабінету Міністрів України локальні критерії, оскільки державні вже відомі. Як тільки вони будуть затверджені урядом, ми почнемо процес. Скажу, наприклад, що одним із додаткових критеріїв для Львівщини буде рівень зарплати — 35 000 грн. Це буде додатковий критерій до урядових. З 1 липня ми почнемо перебронювання. Ця робота має бути завершена до 1 вересня. Це великий об’єм роботи, адже йдеться про понад 1500 підприємств. Напевно, не всі матимуть можливість перебронюватися, але ми готові до прийняття документів.
Як зараз на Львівщині реалізується план стійкості і що змінилося після того, як деякі зауваження зробив президент?
На даний час плани стійкості розроблені всіма громадами. Вони були затверджені або сесіями, або виконкомами міських чи селищних рад. Так само є обласний план стійкості, до якого входять основні об'єкти енергетики, які захищені першим рівнем захисту. Зараз на деяких з них будується другий рівень захисту. На Львівщині є 83 такі об'єкти. До 1 вересня будуть завершені заходи щодо захисту першого рівня. Це об'єкти водо-, тепло- та електропостачання, які є роззосередженими по всій території області.
Якщо ми говоримо про другий рівень захисту, то це переважно підстанції обленерго, велика електрогенерація, а також об'єкти «Львівводоканалу». По всіх об'єктах, крім двох львівських, роботи вже розпочалися. По місту Львову були нетипові рішення, проектанти здійснюють допроектування. Я думаю, до кінця червня роботи почнуться і там.
Щодо громад, то кожна з них має забезпечити можливість роботи об'єктів критичної інфраструктури, а також шкіл, садочків та лікарень. Це зобов'язання місцевих громад — реалізувати ті плани стійкості, які вони самі написали й затвердили. Ми здійснюємо контроль за виконанням, а також допомагаємо, наприклад, генераторами для шкіл та садочків, де їх не вистачає.
Якщо говорити про пікове споживання області взимку, то воно становить близько 1000 МВт. З них на критичну інфраструктуру припадає 120 МВт, тобто 13%. На даний час ми маємо запасну когенерацію потужністю 89 МВт, яка може бути миттєво включена у разі надзвичайних ситуацій. Зараз приватним бізнесом, державними компаніями та комунальними підприємствами ведеться будівництво додаткових когенераційних установок для забезпечення надійного проходження опалювального сезону.
У Сокільниках біля аеропорту триває дискусія щодо забудови. Яка позиція обласної адміністрації? Як, на вашу думку, взагалі має завершитися ця історія?
У нас дискусія триває. Ми виступаємо майданчиком, де мали б знайти порозуміння і державне підприємство «Аеропорт «Львів», і Сокільницька селищна рада. Наша позиція дуже чітка: державне підприємство повинне мати можливість не тільки працювати, а й розвиватися. Сокільники мають внести зміни до генерального плану щодо спільного розвитку, що дасть можливість розбудови аеропорту в разі необхідності.
На даний момент іде розрахунок техніко-економічного обґрунтування можливості розвитку аеропорту та визначення шумового навантаження, яке він створює на сусідні території. Коли підрахунки будуть завершені, ТЕО ляже в основу змін до генплану Сокільників. Ми чітко стоїмо на тому, що це стратегічне підприємство для області та для України. Ми модеруємо цю діяльність, збираємо сторони кожні два тижні, щоб дивитися, як іде процес узгодження. Тому чекаємо на наступні кроки як від аеропорту, так і від Сокільників.
Як просувається проєкт першої університетської лікарні в Україні? На якому він етапі зараз?
Нещодавно ми мали візит міністра охорони здоров'я, який був присвячений, зокрема, відвідинам університетської клініки медичного університету. Було реконструйовано та оновлено кілька об'єктів. Ми були присутні на відкритті симуляційного центру, який стає основою для сучасного навчання. Також говоримо про розбудову наукового парку та його реєстрацію спільно з Академією наук і приватним бізнесом для впровадження сучасних технологій. Йдеться і про оновлення обладнання: вже відкритий кабінет МРТ, зараз обговорюємо закупівлю ще одного ангіографа, поставку комп'ютерного томографа та сучасного рентген-апарата за кошти державного бюджету.
Розвиваємо університет як центр клінічних та доклінічних досліджень із концентрацією наукового потенціалу. Говоримо про можливість залучення приватного інвестора для будівництва сучасного реабілітаційного центру на базі клініки. Але основна зміна — це можливість для студентів з першого курсу бути присутніми на всіх етапах лікування пацієнта, мати доступ і до хворих, і до симуляційної медицини. Я дуже б хотів, щоб випускники Львівського медуніверситету цінувалися у всьому світі. Щоб диплом нашого закладу був «зеленим світлом» для працевлаштування в найкращі лікарні. Зміна вже відбулася: обласна лікарня стала університетською клінікою, замість відділень створені спеціалізовані клініки. Кожен розуміє свою відповідальність у цьому пілотному проєкті. Думаю, цим шляхом підуть й інші медичні виші.
Можна назвати Львівщину першопрохідцем у цій сфері?
В Україні справді так. Такої великої лікарні на базі університету — понад тисячу ліжок у двох кампусах — у країні немає. Це нові підходи, які давно впроваджені у світі, але ми зараз наздоганяємо. Це справді передовий проєкт. Він стане базою і для Центру ядерних досліджень, який ми хочемо створити на базі медичного університету із запровадженням сучасної ПЕТ-КТ діагностики. Це буде величезна допомога онкохворим, які часто не мають можливості отримати таку послугу в Україні. Це передбачає співпрацю Міністерства охорони здоров'я, яке закуповує дороге обладнання,зокрема циклотрон, та взаємодію з «Львівською політехнікою» для навчання фізиків, які обслуговуватимуть таку техніку. Це дуже крутий, інноваційний проєкт.
Ще один важливий медичний заклад — обласна лікарня ветеранів війни імені Юрія Липи. Яку роль вона зараз відіграє, що там відбувається і якою ви бачите її у майбутньому?
Коли ми говоримо про госпіталь у Винниках, варто почати з цифр. За останні чотири роки майже мільярд гривень було вкладено в реконструкцію госпіталю — це кошти тільки обласного бюджету. Крім того, ми отримали дороговартісне обладнання від Міністерства охорони здоров'я. На базі госпіталю був розгорнутий Superhumans Center — центр реабілітації та реконструктивної хірургії. Тільки протезувань там здійснюється понад 1500 на рік. Це найбільша клініка з протезування в Україні, яка виконує близько 50% усіх протезувань у країні.
Ми бачимо цей заклад як сучасну обласну лікувальну установу надкластерного типу. Там зосереджена сучасна медична допомога та налагоджена співпраця з приватним інвестором. У складі госпіталю є відділення, яких більше немає в Західній Україні, наприклад, кістково-гнійної хірургії — це справді «топ-рівень». Також на цій базі хочемо відкрити відділення відновлення слуху. Роботи з реконструкції відділення вже розпочалися. Сподіваюся на співфінансування з державного бюджету, про що говорили з міністром, адже близько 90% тих, хто був на фронті, мають ураження слуху. Це величезна проблема. Часто ми фокусуємося на порятунку життя чи відновленні кінцівок, але втрата слуху заважає людині мати повноцінне життя. Тому наше завдання — кохлеарна трансплантацція та відновлення слуху. Це спільний проєкт МОЗ, Superhumans Center та обласної установи.
Цього року ми вже відкрили 13 нових операційних. Ставимо собі за завдання отримати від МОЗ або закупити за державні кошти ще один комп'ютерний томограф. Також ми приєднали до госпіталю кардіоцентр. Це дає можливість розвивати як ургентну, так і високоякісну кардіодопомогу. В майбутньому хочемо провести повну реконструкцію кардіоцентру, щоб довести його до такого ж стану, як зараз госпіталь у Винниках.
У Дрогобицькій міській лікарні нещодавно відкрили новий кабінет МРТ. Як ви оцінюєте розвиток медицини за межами обласного центру?
Хочу відзначити якісну допомогу в цьому районі. Дрогобицьке медичне об'єднання — це кластерна лікарня, де зосереджена високотехнологічна допомога. На жаль, до цього часу там не було жодного комунального МРТ, лише приватні. Нарешті Дрогобич це зробив. Вони лікують понад 21 000 пацієнтів на рік, і власний кабінет МРТ вкрай важливий — там можна робити до 80 обстежень на день. Це суттєво покращить якість діагностики.
Наше завдання просте, але водночас складне: послуга у Львові та в кожному куточку області має бути однаково якісною і доступною. Для цього спільно з ВООЗ та Світовим банком був розроблений госпітальний округ, визначені кластерні, надкластерні та загальні лікарні. Дрогобицька лікарня як кластерна має закривати потреби всього району. Мешканець Стрия, Дрогобича чи Шептицького не повинен їхати до Львова шукати допомогу.
На цьому шляху я б відзначив Стрий, який кардинально змінився. Мені подобається, як працює Новояворівськ. На жаль, треба «підтягуватися» Шептицькому — я незадоволений якістю послуг там. Також маємо проблеми з кластерною лікарнею у Буську: якість допомоги там не відповідає рівню кластерної лікарні. Потрібно змінювати і керівника, і підхід місцевої влади. Ми говорили з міністром про те, що статус кластера, ймовірно, буде перенесений з Буська до Золочева. Золочів розвивається зовсім інакше: інша якість послуг, інша доступність допомоги. Ми будемо переглядати кластеризацію, госпітальні округи, щоб люди отримували реальну допомогу. Якщо місцева влада йде назустріч — медицина змінюється..
Як в області визначають, які саме дороги ремонтувати, за якими критеріями виділяють гроші та як працює співфінансування з громадами?
На даний момент ми займаємося переважно або поточним, або експлуатаційним ремонтом, тому що коштів на капітальний ремонт і реконструкцію зараз немає — триває війна. На сьогодні виділено понад 900 млн грн з обласного бюджету та бюджетів громад саме для поточних і експлуатаційних ремонтів. Це небагато — приблизно уп'ять разів менше, ніж ми мали до повномасштабного вторгнення.
Ми намагаємося вийти з «ямковості» та дати можливість пересуватися. Пріоритетне завдання, яке ми собі ставили, — це доїзд швидких та доїзд школярів до навчальних закладів. Є постанова уряду, яка дозволяє нам залучити додаткові 300 млн грн з державного бюджету для тих громад, які надали співфінансування на свої дороги. Це теж можливість для громад отримати ресурс на поточний ремонт за умови власного внеску.
Також є великі проєкти, які фінансуються Європейським інвестиційним банком (ЄІБ), ЄБРР та Світовим банком. Йдеться про трасу Рава-Руська — Львів, роботи на якій мають бути завершені до кінця цього року. Говоримо і про розширення об’їзної дороги Львова, всі бачать, наскільки вона перевантажена. Щодо проєкту північної об’їзної: до кінця року має бути готовий проєкт та розіграні тендери за сприяння ЄІБ, за їх процедурою — відбір учасників здійснюють вони. Думаю, наприкінці цього або на початку наступного року ми приступимо до будівництва.
Маємо проєкту щодо розширення дороги в сторону польського кордону до Шегинь (додаткова смуга), а також розширення траси Київ — Чоп у межах Стрийського району до перевалу. Це потрібно для розвантаження траси, якою йде величезна кількість вантажів, всі розуміють якого призначення. Ще один цікавий проєкт — будівництво нової розв'язки та дороги з Сихова на об’їзну Львова. Поки що це на етапі проєктування, зараз говоримо з урядом щодо оплати техніко-економічного обґрунтування, щоб розвантажити Сихівський район. Це теж буде крутий проєкт.
Також працюємо за програмою «Interreg NEXT Польща – Україна». Це прикордонні дороги Яворівського та Самбірського районів. Мета — зв'язати між собою пункти пропуску, зокрема новозбудовані Нижанковичі, та довести дорогу вздовж кордону до Шегинь. Це великий проєкт на понад 300 млн грн за сприяння польських партнерів.
Щодо програми безкоштовного харчування для школярів: як з нею на Львівщині?
Для нас це буде виклик. На даний момент на Львівщині працює 1063 школи — це найбільша мережа з усіх областей України. Раніше викликом було організувати харчування для учнів 1–4 класів, а тепер завдання розширюється. Я розумію, що не кожна школа зараз забезпечена сучасним харчоблоком. Багато закладів, коли проєктувалися, не були розраховані на столові для такої кількості учнів. Це ініціатива Президента України та Першої леді щодо формування якісних харчових звичок. Це основа здоров'я на все життя.
Ми говорили з головами громад: фінансування йде від держави. Чи буде його достатньо? В деяких громадах — ні, бо доведеться замовляти кейтерингові послуги і розбудовувати існуючі харчоблоки. Це додаткове навантаження на кухарів, яким доведеться готувати у дві-три зміни, і на постачальників продуктів. Це дуже амбітно, але якщо ми не дбаємо про здоров'я дітей, то не маємо майбутнього. Голови громад та директори шкіл знають завдання: з 1 вересня приступити до реалізації. Щороку ми отримуємо субвенцію на харчоблоки, але, на жаль, є громади, які по 2–3 роки не можуть зробити ремонт харчоблоку і не беруть цього до голови. Є й навпаки — ті, хто дофінансовує проєкти і робить круті речі. Нещодавно ми були в Жовкві, відкривали сучасний харчоблок, зроблений коштом держбюджету. Ця школа буде забезпечувати їжею ще п’ять шкіл громади. Такі проєкти приємно реалізовувати і бачити результат. А ті громади, що не включалися в роботу, з 1 вересня отримають розголос від мешканців, коли в одній громаді діти харчуватимуться безоплатно, а в іншій — ні.
Зараз на Львівщині відпочивають діти з Сумської та Харківської областей. Сьогодні до Львова прибула друга зміна. Ви особисто зустрічали їх. Розкажіть, як пройшла зустріч?
200 дітей уже відпочили у нас в межах проєкту «Карпатська зміна», ініційованого Президентом: 100 дітей з Сумщини та 100 з Харківщини. Я кілька разів відвідував заходи, мені було цікаво подивитися на реакцію дітей. Знаєте, немає нічого приємнішого за щиру дитячу посмішку. Їхні емоції неможливо підробити. Коли бачиш відкриті серця та задоволений погляд — нічого більше в житті не потрібно.
Ми організували для них справді крутий відпочинок: аквапарк, басейни, сходження в Карпати, поїздки в Тустань, відвідини театру. Урок футболу від Андрія Шевченка вони, мабуть, запам’ятають на все життя — величезна дяка Асоціації футболу України та персонально Андрію за участь. Також була культурна програма: дискотеки, концерти гуртів «Шумей» та «Антитіла». Позитивні емоції треба колекціонувати, це найкраща колекція. Щаслива дитина згодом сама зможе творити добро.
Львівщина — одна з кількох областей, що приймає дітей у такий спосіб. Це можливість показати рідну землю, наші традиції та культуру, щоб діти відчували: держава єдина. Ми можемо жити в Сумах, Харкові чи Львові, але ми разом. Я спілкувався з хлопчиком та вихователькою: у них вдома повітряна тривога може тривати по 22 години на добу. Вони не бачили навчання офлайн, не мали змоги просто провести час з однолітками. Такі реалії. Я переживаю за погоду, бо часто йде дощ, але дитинство — це не про дощ, а про емоції. Якщо дитина отримала класну емоцію, вона її запам'ятає незважаючи на погоду.