На Львівщині з початку повномасштабної війни діє проєкт “Кришечки збери — Україні допоможи”. Кожен може збирати кришечки від пластикових пляшок, приносити їх до пунктів збору та бути певним, що гроші від переробки цього пластику підуть на допомогу Збройним силам України. Засновниця проєкту Ярина Чичкевич розповіла LVIV.MEDIA про цю ініціативу.
Від допомоги дітям до потреб ЗСУ
Екопроєкт зародився восени 2020 року. І тоді, в період пандемії на коронавірус, мав на меті допомагати важкохворим дітям, розповідає Ярина Чичкевич. Назва проєкту спершу теж була іншою: “Кришечки збери — дитині допоможи”. “Тоді проєкт співпрацював з благодійним фондом “Малесенькі долоньки” і кошти від переробки пластику я передавала діткам”, - розповідає засновниця проєкту.
Проте, війна внесла свої корективи. І у лютому 2022 року чимало переробних підприємств зупинили свою роботу. Пластик не стало куди здавати. Та все ж люди не перестали його збирати. Тож Ярина Чичкевич, яка в той час була за кордоном, дистанційно координувала ці збірки, щоб не зупиняти таку екоініціативу. А, повернувшись в Україну у травні 2022 року, вирішила, що тепер кошти від збору підуть на потреби ЗСУ.
“Коли кришечок назбиралося дуже багато я приїхала сюди, і все ж таки знайшли підприємця, який на той час погодився приймати на переробку кришечки. А кошти вже почала скеровувати на допомогу військовим, на різні потреби ЗСУ”, — розповідає волонтерка.
Початок
“На початку це було дуже все було експериментально. Нас, у Пустомитівській територіальній громаді, була група людей, які переймалися проблемами довкілля. Тоді в мене виникла ідея встановити контейнери для збору кришечок у нашій громаді. Адже я бачила схожі за кордоном і знала, що кришечки це хороший ресурс для переробки”, — розповідає засновниця проєкту.
Ярина Чичкевич почала вивчати схожий досвід волонтерів і дізналася, що в Україні вже діють такі ж екоініціативи. “Я познайомилася з екоактивістами з Одещини, дізналася, як вони це реалізували. І вже у своїй громаді запропонувала: “Давайте і ми нарешті почнемо сортувати відходи і збирати ці кришечки. Адже цей матеріал придатний після переробки для повторного використання”, — каже волонтерка.
Засновниця проєкту розповідає, що саме кришечки роблять з міцного пластику, який згодом можна використовувати повторно. З переробленого матеріалу роблять речі побутового вжитку та навіть будматеріали. Знає, що одне з підприємств в Україні з пластику від кришечок робить ламелі для еколавок.
“Серця доброТИ”
Для збору кришечок розробили спеціальні контейнери — “Серця доброТИ”. Перший Ярина Чичкевич встановила у своїй, Пустомитівській громаді. Згодом “серця” почали з’являтися й у Львові. Контейнери встановлювали біля закладів громадського харчування та супермаркетів. Школи замовляли “екосердечка”, щоб поставити їх на своїй території. Кожне робили під замовлення. Зараз на Львівщині вже є 20 “Сердець ДоброТИ”.
““Серця” приваблюють до себе увагу, мотивують, символізують добрі справи. Це не просто звичайний контейнер для відходів. “Серця” мають гарний вигляд у громадських просторах, там, де люди відпочивають. Сама конструкція може бути і фотозоною, і окрасою, мотиватором і свідченням того, що у громаді мешкають екосвідомі люди. Після першого “серця” у Пустомитах люди з інших населених пунктів теж захотіли встановити у себе такі”, — розповідає волонтерка.
Попит на контейнери з’явився і в інших областях. Так, волонтери з інших регіонів замовляли на Львівщині виготовлення таких “сердець” і перевозили їх “Новою поштою”. Ті ж, кому транспортувати контейнери зі Львівщини було важко, просили поділитися кресленнями, щоб вже у себе зробити такі ж самотужки. А кришечки з контейнерів, які назбирали в інших областях, відсилали на перероблення у Львів. “От лише днями я забрала шість посилок, які прийшли з різних міст. Оскільки в тих населених пунктах немає переробних підприємств, пунктів приймання вторсировини, вони організовують збір пластикових кришечок і відправляють мені. Часом це невеличкі пакуночки по 4-6 кілограмів, проте це дуже важливий для нас усіх внесок. Таким чином вони долучаються до спільної справи. Мене дуже це вражає”, — каже ековолонтерка.
Проєкт “Кришечки збери — Україні допоможи” підтримав активний діяч і священнослужитель із Сумщини Григорій Трухан. У своїй громаді він самостійно встановив “сердечко” і тепер там збирають кришечки та присилають їх на Львівщину.
“Після здачі всього об’єму кришечок я частину коштів передала на збірку для підрозділу, яким опікується координатор збору з Сумщини. Мені важливо, щоб люди знали, куди пішли кошти із їхніх кришечок. Адже вони не один день їх збирали. Особливо діти. На жаль, я поки не маю можливостей і ресурсів віддячувати усім чимось таким, що мотивує, але я б дуже хотіла. Якщо буде якась додаткова підтримка проєкту, то я б відзначала усіх тих, хто збирає пластик. Проте, зараз такий час, що всі кошти йдуть лише на ЗСУ”, — каже волонтерка.
Подарунок з передової
“Мене дуже розчулює, коли я отримую пластикові кришечки від військових з передової. Просто уявіть собі, що військові на передовій дбають про природу і збирають цей пластик, та ще й відправляють його сюди. В мене немає слів від такого”, — каже Ярина Чичкевич.
Жінка розповідає, що саме напередодні Різдва отримала один такий пакунок від військового Антона з-під Бахмуту. Проте, він був ще й з особливим подарунком.
“Військовий прислав досить велику коробку з кришечками. Я забрала її з відділення пошти, але одразу, за різними клопотами, не відкривала. Так вона понад тиждень спершу стояла нерозпакована у знайомих, а потім вже у мене у місці загального збору кришечок. І от якось опівночі цей військовий пише мені, питаючи, чи забрала я пакунок. Кажу, що отримала, дякую. І тут раптом він питає: “Ну і як? Вам сподобалося?”. А я розгубилася, адже ту коробку навіть не відкривала”, - розповідає волонтерка. — “Тоді він каже: “Відкрийте, будь ласка”. А мені, щоб відкрити, треба ще до неї серед ночі дійти на іншу вулицю”.
Тоді військовий вислав фото вмісту пакунка. Там, серед зібраного пластику було і панно, викладене із кришечок — закодоване в орнаменті вишивки ім’я Ярина. “Я була просто шокована. Одразу ж побігла за тією коробкою”, — розповідає Ярина Чичкевич.
Кришечки з-за кордону
“У Львові контейнери для збору кришечок встановлені вже у двох ліцеях, є “Серце доброТИ” на території одного з ОСББ. Житлові комплекси також встановлюють такі контейнери та активно збирають. Долучаються різні організації. Люди приватно збирають самі в родинах. Є фірми, які в себе встановлюють контейнери, збирають кришечки та потім передають. А ще збирають у школах та бібліотеках”, — каже волонтерка.
До Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки на проспекті Шевченка, яка стала волонтерским центром та місцем збору речей для різноманітних потреб військових, кришечки приносять постійно.
В.о. завідувачки відділу абонементів Тетяна Грудень каже, що кришечки у них розпочали збирати десь рік тому. “Коли я побачила в інтернеті, що є така ініціатива “Кришечки збери — Україні допоможи”, ми теж почали збір”, — каже бібліотекарка.
Спершу, коли лише розпочинали збір у бібліотеці, то ще важили та обліковували кожен пакунок. Зараз же кришечок стали приносити значно більше, тож вже навіть перестали їх рахувати. Приносять їх і відвідувачі бібліотеки і ті, хто просто знає, що це є місцем збору потрібних для ЗСУ речей.
“Днями передали нам пакет кришечок учні Мурованського ліцею, дітки четвертого класу. І принесли пакунок від школярів 96-ої школи”, — каже Тетяна Грудень.
Вразив Тетяну Грудень один з їхніх постійних читачів. Хлопчик, який на початку війни виїхав з мамою у Велику Британію, після повернення привіз до Львова пакунок із зібраними там кришечками та віддав їх у бібліотеку.
Вимоги до кришечок
Ярина Чичканич розказує, що найкраще, якщо кришечки матимуть маркування з трикутником. Переробні підприємства просять, щоб кришечки були чистими та без металевих елементів. Деякі більше платять за кришечки, які посортовані за кольорами. Проте, щоб сотрувати їх, потрібен додатковий людський ресурс, каже волонтерка. Поки що такої можливості у проєкту немає.
Ціна на кришечки
За кілограм зданих кришечок волонтерка отримує 10 гривень. Така ціна — це теж своєрідний внесок переробного підприємства. “У мене є така домовленість із підприємцем, який в рамках екопроєкту погодилися приймати в нас кришечки по 10 гривень за кілограм. Адже, в середньому, на ринку вторсировина коштує 7 грн. Це також є їхня підтримка ЗСУ. Бо вони знають, що гроші підуть на донати”, — розповідає волонтерка.
Значно більше кришечок вдається зібрати влітку. Взимку ж, збір йде дещо повільніше. “Все залежить від наповнення певного контейнера. Десь він збирається активно та швидко, а десь повільніше. Але, загалом, влітку вони дуже швидко назбируються. Бо люди споживають більше продукції, де є кришечки. Зимою збір іде довше. Але, якщо взяти якесь середнє число, то за 2-3 місяці можна назбирати і з декількох контейнерів понад пів тонни кришечок”, — каже волонтерка.
Місія
Ярина Чичкевич вважає, що цей проєкт має щонайменше дві місії: “Перша — екологічна, бо увесь цей пластик міг залишатися в землі та забруднювати довкілля. Друга — це благодійність, адже з перероблення можна отримувати кошти та спрямовувати їх на різноманітні потреби”.
“Я залюбки ділюся своїм досвідом. До мене зверталися з Дніпра, з Харкова. І я всім раджу розпочинати збори у своїх громадах. Звісно, це вимагає часу та зусиль. Але кожен може організувати збір і якось по своєму навіть його назвати. Я, зі свого боку, підкажу, як це зробити. Якщо ж хочете долучатися саме до цієї акції, жодних складнощів немає — збираєте і передаєте. А я намагаюся відмічати всіх у публікаціях на Facebook і дякувати усім, хто долучився”, — каже Ярина Чичкевич.
Організаторка ініціативи розповідає, що цей проєкт не має сторонньої фінансової підтримки і працює лише на ентузіазмі та особистій ініціативі. Проте, вимагає від залучених волонтерів чималих ресурсів. Тож має сподівання, що колись він стане цікавим для місцевої влади чи бізнесу. Поки що, завдяки збору кришечок, волонтерка змогла задонатити на підтримку ЗСУ 10 тис. гривень. Проте дуже сподівається, що це лише початок і проєкт набиратиме обертів. А отже все більше людей здаватимуть пластик на переробку і все більше допомоги буде надходити військовим.
“Такий проєкт дуже потрібний і його не варто зупиняти. Я бачу в ньому перспективу і можливість допомогти таким чином Україні. Це не основна моя робота. Це покликання, місія та позиція. Мені важливо зробити щось корисне для природи та людей”, — каже Ярина Чичкевич.