Життя бібліотеки у час війни: інтерв’ю з директорм та заступницею директора Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки
14 лютого — Міжнародний день дарування книг (International Book Giving Day). Це добровільна ініціатива, започаткована у 2012 році американкою Еммі Бродмур, спрямована на підвищення інтересу до книг і бібліотек.
Директор Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки Андрій Цибко та заступниця директора Оксана Кумецька розповіли LVIV.MEDIA чим зараз живе бібліотека.
Що для вас означає день книгодарування?
Оксана Кумецька: Ми хочемо привернути увагу до Міжнародного дня дарування книги, який є ще досить молодий. Свято започаткували 2012-го. А ще хочемо нагадати, що книгу можна дарувати тим, кого поважаєш, кохаєш (бо свято поєдналося із днем закоханих).
Андрій Цибко: Ми намагаємося повернути до життя друковану книгу.
- Дата публікації
Усім відома практика дарувати книгу бібліотеці. А от чи бібліотека дарує комусь книжки?
Андрій Цибко: Так, цьогоріч ми теж даруємо книги. Одну дуже цінну для нас книгу сьогодні ми подарували нашому меценату багатьох проєктів Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки Зіновію Козицькому. Для подарунка обрали художній альбом одного з найпотужніших українських митців, художника-живописця Миколи Пимоненка. Ця книга одна з тих, яку видав Інститут колекціонерства при НТШ, який 20 років тому заснувала група колекціонерів.
Основне завдання Інституту — це книговидавництво, присвячене народному мистецтву. Ці книги випускали у світ власним коштом. За 20 років вийшли понад 30 альбомів, присвячених народному мистецтву — гуцульська кераміка, ікона на склі, подільська народна ікона. Також вийшли альбоми присвячені творчості видатних живописців — Новаківському, Трушеві, Пимоненку.
Якмй сьогодні фонд бібліотеки
Андрій Цибко: Бібліотека має фонд 500 тисяч видань. Але на 99,9% він сформований за радянських часів. І вже понад 10 років наші фонди не поповнюються книгами взагалі. Так не повинно бути. Ми хочемо бути сучасними, щоб до нас приходили читачі. До речі, цього дня ми теж не залишилися без подарунків. У відповідь на наш подарунок Зіновій Козицький теж передав книги до нашого фонду.
Оксана Кумецька: Ще до війни [24 лютого 2022 — ред.] наші фонди поповнювалися лише періодикою. А зараз ми не можемо ні закупити книги, ні оформити періодику. Тепер її ми замовляємо через Благодійний фонд Зиновія Козицького і хоча б так частково оновлюємо бібліотеку. Тому нам так важливо привернути увагу до дарування книги.
Андрій Цибко: За два роки наша бібліотека святкуватиме століття. Вона заснована ще за Польщі, як спеціалізована педагогічна бібліотека. Щоправда, тоді вона була розташована в іншому приміщенні.
Коли я директорував у цій бібліотеці в 1990-их, ми навіть не всіх допускали до користування фондами — такий був потік охочих.
До бібліотеки записували лише студентів. Про учнів шкіл взагалі не йшлось. Було стільки охочих, що не всіх встигали обслуговувати. Тепер час змінився кардинально.
Як живе бібліотека сьогодні
Оксана Кумецька: Як тільки розпочалася війна ми долучилися до соціального проєкту, який ініціював Богдан Тихолоз — «Діти країни. Розваги для відваги». Тоді він закликав бібліотеки і митців організовувати разом заходи, які б відволікали дітей від війни. Наша бібліотека знайшла спонсорів, які оплатили розхідні матеріали, і ми від квітня до червня провели 45 заходів для діток із Харківщини, Донеччини та Луганщини. Чимало діток було і з Києва. Ми і спортивні змагання проводили, і малювання на склі, і іконопис.
Зараз ми вже маємо три проєкти для дорослих: розмовний клуб «Вивчай українську мову», клуб рукоділля «ВПО для ВПО» і клуб «Вивчаємо видатні постаті України».
Ми залучаємо до співпраці професорів Львівського національного університету імені Івана Франка. Вивчаємо мову через призму фольклористики.
У клубі «Вивчаємо видатні постаті» ми дізнаємося про тих видатних людей, які дотичні до Львова. До нас у клуб приходять навіть екскурсоводи, які теж пізнають щось нове та корисне для себе.
Клуб рукоділля «ВПО для ВПО» — це ініціатива харків’янки Тетяни Крохмальової. Вона майстриня, яке вирішила урізноманітнити дозвілля ВПО, прикрасити його тим, що ділиться своїми уміннями. На розхідні матеріали знаходимо спонсорів, а майстриня працює на волонтерських починаннях. У нас всі наші викладачі клубу працюють волонтерами. Ми хочемо, щоб наша бібліотека мала активне життя і щоб нашим відвідувачам було тут цікаво.
Нагадаємо, у Бельгії з’явиться бібліотека для українців. Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі» передав більше тисячі примірників книг українських письменників та поетів, щоб у Бельгії створили бібліотеку для українців, які виїхали з України через війну. Серед них багато дитячої, музичної, краєзнавчої, історичної літератури, твори класиків — Тараса Шевченка, Івана Франка, Івана Котляревського та багатьох інших.