Після понад двох років судового розгляду та 80 засідань суд виніс вирок у справі про вбивство мовознавиці й громадської діячки Ірини Фаріон, призначивши обвинуваченому В’ячеславу Зінченку довічне позбавлення волі. Суд підтвердив висновки прокуратури, що злочин було скоєно з мотивів національної нетерпимості та у зв'язку з громадською діяльністю загиблої. Донька Ірини Фаріон — Софія Особа, яка за час судових процесів втратила ще й чоловіка-воїна на фронті, розповіла LVIV.MEDIA про емоційну та юридичну боротьбу, цинічну поведінку вбивці, погрози на свою адресу, а також про проєкти з увічнення пам'яті своєї матері.
80 судових засідань, два томи справи і понад два роки розгляду. Суд нарешті виголосив вирок вбивці Ірини Фаріон — довічне ув'язнення. Скоїв вбивство у зв'язку з мотивами національної нетерпимості — до такого висновку дійшли в прокуратурі, і це підтвердив суд. Що ви відчули саме в цей момент, коли суд нарешті зачитав вирок?
Я відчула, що є справедливість, що нарешті суд виніс покарання для вбивці Ірини Фаріон — довічне покарання за цей детально спланований злочин. Звичайно, що ніякі терміни не повернуть маму, нічого не змінить у цій болючій втраті. Якщо говорити про 80 засідань, це постійно повертатися в день 19 липня. Я вбивцю Ірини Фаріон В'ячеслава Зінченка бачила 80 разів. Це не було відчуття радості, але це було відчуття справедливості, що протягом двох років я боролася. Я дякую усім за підтримку, усім тим, хто ходив на судові засідання, допомагав і вірив, що В'ячеслав Зінченко сяде довічно. Без такої підтримки було б ще складніше, але ми це витримали. Мені багато хто каже, що вони повірили в нашу судову систему і в те, що за таке жорстоке вбивство українки, націоналістки Ірини Фаріон має бути лише довічне позбавлення волі.
Як для вас було емоційно це все перенести? Ви приходили додому і залишалися з дітьми наодинці...
Це дуже складна боротьба. Коли я про це згадую, у мене мороз по шкірі, тому що це була гра на виснаження. Я розуміла, що приходжу в суд і маю бути беземоційна до зла, яке сидить у клітці, та до його секти й групи підтримки. Кожного разу я себе емоційно стримувала. Деколи розуміла, що просто вже не можу. А потім приходиш додому, згадуєш теплі моменти з мамою, ідеш до діток, які постійно запитували: «Мамо, ще довго суд, коли ми вже його посадимо?». Вони прекрасно знали, де я пропадаю упродовж двох років. Тоді знаходилася сила, також допомогла підтримка друзів і рідних. Після завершення судового процесу я відчула внутрішню пустоту, тому що віддала цьому два роки свого життя. Тепер розумію, що маю наповнити себе чимось хорошим і світлим, щоб не відчувати такої злості, як під час засідань. Це важкий шлях боротьби, але я вважаю, що пройшла його гідно.
Зінченко під час судових засідань поводився доволі зухвало: сміявся, показував дивну міміку, а на останньому засіданні відмовився від слова. Як ви реагували на таку поведінку?
Коли я побачила його вперше у 2024 році і він показав мені язика, висновок про нього я зробила давно. Я усвідомлювала, що він вбивця моєї мами. Його зухвала і зверхня поведінка була не лише до мене, а й до журналістів і всіх присутніх. Він холоднокровно то усміхався мені, то закочував очі, коли судді читали вирок. Не знав, які ще цирки показати: вирішив оголосити голодування двічі, а коли прийшли медики, то сказали, що він повністю здоровий. Він вирішив перетворити суд на цирк і відволікти від основного — від того, що він вбивця Ірини Фаріон. Але він, на жаль, тим пишається. Він гордиться тим, що вбив маму, це була його ціль. Як його прихильники кажуть, це була «ліквідація Фаріон». Зінченко жодного каяття не відчуває. І після вбивства мами він планував інші вбивства. Можна сказати, що Ірина Фаріон врятувала інших своєю смертю, бо серед списків тих людей був і Єрмак, і Стерненко. Зінченко є небезпечним для суспільства, і суд визнав його винним.
Чи зрозуміли ви для себе, чому Зінченко пішов на цей крок? Чому першою жертвою стала саме Ірина Фаріон?
Це знайшов і довів суд. Але коли я собі аналізувала... Як мені колись сказав пан Клименко, Ірина Фаріон була малозахищеною. Вона не мала ні машини, ні охорони. Жила у звичайному дев'ятиповерховому будинку, виходила гуляти сама, ходила купувати їжу своєму котику. Вона була для нього легкою здобиччю. Зінченко стежив за мамою упродовж 10 днів. Чому він її вибрав? Тому що він розмовляє російською мовою і вважав, що Ірина Фаріон розколює суспільство. Мама все своє життя присвятила захисту української мови та національних інтересів, вела просвітницьку діяльність. А Зінченко вирішив, що вона розколює суспільство і що він «санітар цього общества», якого треба ліквідувати.
Чи бачите ви те, що за смертю Ірини Фаріон стоїть Москва, чи були замовники?
Відповідно до всіх матеріалів справи, замовників немає. Але з переписки Зінченка в Telegram-каналах видно, що йому давалися вказівки. Ким саме — невідомо. Заразом я можу сказати одне: мама заважала багатьом тим, що завжди говорила правду і відстоювала свою позицію. Зінченко детально готувався до вбивства: опрацьовував маршрути, стежив за відключенням світла на вулиці Масарика. Його зафіксували камери, експертизи підтвердили його провину. У матеріалах справи немає вказано замовника, і сам він мовчить, бо йому немає що відповісти, і він не має жодного алібі.
Ви публічно говорили в суді, що вам погрожують. Зараз погрози припинилися?
Ні, вони продовжують погрожувати. Спочатку вони вирішили зробити мене вбивцею власної мами і звинувачували мене в цьому. Далі записували мене в клініки наркології та лікування алкоголізму. Присилали на пошту черепи, робили фотографії, де я в труні, і казали, що я маю відправитися до мами. Погрози тривають. Я думаю, за ці погрози кожен з них буде відповідати рано чи пізно. Чи я боюся? Ні. Але покарання для них має бути.
Ви вживаєте заходи безпеки?
Так, ми під захистом, я маю охорону. Сподіваюся, ті, хто погрожує, скоро відповідатимуть. Під кожним моїм дописом є тисячі коментарів від ботів або «сектантів Зінченка», які називають мене «личинкою баби Фари». Це рівень плінтуса. У мене до них лише одне питання: якщо ваш В'ячеслав не винен, чому ви так ненавидите Ірину Фаріон, що вона вам зробила? Це така ж ненависть до всього українського, як і у Зінченка.
Адвокати Зінченка будують захист на тому, що слідство так і не знайшло зброю вбивства. Чи залишився у вас бодай один відсоток сумніву?
Зінченко точно вбивця Ірини Фаріон, це довів суд. Вбивство було з мотивів національної нетерпимості та громадської діяльності мами. Сторона захисту часто змінювала адвокатів. Те, що вони говорять про відсутність пістолета — вони просто не бачать серії доказів, опрацьованих за 80 засідань. Вони мають право подати апеляцію, але їх очікує фіаско.
До чого ви готуєтеся в апеляційному суді?
Ми готуємось до боротьби. Готуємось до того, що вони будуть затягувати процес, подавати апеляцію в останні дні, казати про фальсифікації. Але Зінченко мав можливість чотири рази виступити в дебатах, мав можливість за два роки показати алібі й відповісти, що робив на вулиці Масарика.. Якби людина була невинна, вона б захищала себе. А він холоднокровно вистрілив мамі в голову впритул. Такій людині місце тільки за гратами.
Чи відчували ви підтримку з боку влади чи публічних осіб?
Я відчувала підтримку з боку українського народу та президента Віктора Ющенка. Також перед вироком була велика хвиля підтримки від військовослужбовців, громадських активістів, журналістів, зокрема Яніни Соколової. Для мене це було дуже важливо. Це означає, що підтримують ідеї, які маманесла. Після вбивства багато хто усвідомив, кого втратив. Підтримка військових, побратимів мами, ВО «Свобода» та багатьох українців додавала сил. Вирок оголосили в знаковий день — 1 жовтня, на День захисників і захисниць, Покрову та День воїнів УПА. Мама дуже любила це свято.
Як ви плануєте далі продовжувати справу вашої мами? Вона казала: «Я тимчасова, але ідеї, які я сповідую — вічні».
За ці два роки ми встигли зробити дуже багато: встановили меморіальні таблиці на вулиці Масарика та у школі, де мама навчалася, є вулиця Ірини Фаріон. За започатковано конкурс «Ген України» від Львівської обласної ради, відновили проєкт «Мальована мова» з Львівською політехнікою та проєкт «Від книги до мети» з Оксаною Микитюк. Відкрили кабінет Ірини Фаріон у Політехніці, видали книжку «Мова й мовознавці: утвердження норми», яку мама не встигла завершити. Також я проводжу лекції у школах для учнів 6–9 класів «Життя заради України. Ірина Фаріон». Зінченко хотів знищити її ідеї, але нація піднялася.
Суд присудив вам 5 мільйонів гривень моральної компенсації, і ви заявили, що віддасте їх на потреби бригади «Рубіж». Чому саме цей підрозділ?
У 4-й бригаді оперативне реагування «Рубіж» служив мій чоловік Василь. Саме сьогодні друга річниця, як відбувся його похорон. Якщо ці кошти будуть стягнуті, вони підуть воїнам цієї бригади. Побратими Василя дзвонили і приїжджали на засідання. Ці гроші мені не потрібні і вони не повернуть маму, а нашим воїнам вони необхідні для захисту. Мої діти це рішення повністю підтримали.
Де ви знайшли сили пережити втрату двох найближчих людей — мами та чоловіка?
Я сама собі дивуюсь і не маю відповіді. Просто розумію: а хто, як не я? Найкраща підтримка — мої діти та мамина подруга Оксана Микитюк. Напевно, сила в любові до мами. Вона завжди вірила в мене більше, ніж я сама, і казала іншим, що я сильніша, ніж здаюся. Ми живемо в час війни, коли багато українців втратили найдорожче. Зараз ми маємо підтримувати одне одного.