Вагончик із дерев’яною обшивкою на бетонній основі розташований на вулиці Малоголосківській
Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги Львівської міської ради у справі щодо демонтажу каплички на вул. Малоголосківській, 30 у Львові. Суд залишив без змін рішення Господарського суду Львівської області та постанову Західного апеляційного господарського суду, якими міськраді відмовили у позові. Міська рада вимагала у Єпархії ПЦУ демонтувати будівлю. Відповідну постанову оприлюднили в середині вересня на порталі YouControl.
ЛМР вимагала демонтувати капличку ПЦУ
Львівська міська рада зверталась до суду з вимогою зобов’язати релігійну громаду ПЦУ звільнити комунальну ділянку площею 0,0043 га на вул. Малоголосківській, 30. Йдеться про демонтаж каплички. Міськрада вважала, що ділянку зайняли самовільно, оскільки рішення про її передачу у користування не ухвалювали.
Як встановили суди, на цій ділянці розташований вагончик із дерев’яною обшивкою на бетонній основі, який використовують як каплицю. Біля споруди облаштовані сходи, є стенд із назвою організації, розкладом богослужінь та контактами. За результатами обстеження у 2024 році склали акт про самовільне зайняття земельної ділянки.
Чому позови ЛМР не задовольняли
Водночас суди встановили, що релігійна організація "Релігійна громада Львівської Єпархії української православної церкви (православної церкви України) парафії святителя Миколая у Шевченківському районі міста Львова", до якої звернулася міськрада, не є власником цієї споруди. Капличку їй передали у користування за актом приймання-передачі матеріальних цінностей від 31 грудня 2020 року. Доказів того, що саме ця організація встановила споруду на земельній ділянці, суду не надали.
Через це суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позов подали до неналежного відповідача. Львівська міська рада не просила замінити відповідача або залучити інших осіб до справи, тому у задоволенні позову відмовили.
У Верховному Суді зазначили, що визначення відповідача є правом позивача, однак саме суд має встановити, чи є ця особа належним учасником спору. Якщо позов поданий не до тієї особи, яка має відповідати за вимогами, це є підставою для відмови у позові. Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.