Із 2 до 19 квітня львівська галерея ZAG Studio запрошує відвідувачів відчути силу природних та внутрішніх стихій на виставці «Буревій». Це перша персональна експозиція художниці Олени Слободи, яка включає 26 живописних полотен. Роботи авторки — це дослідження внутрішніх ландшафтів, де людські переживання трансформуються у колір та рух. Про власний стиль, творчі орієнтири та те, як хаос перетворюється на мистецтво, художниця розповіла в інтерв’ю LVIV.MEDIA.
Пані Олено, вітаю вас. Експозиція презентуватиме понад 20 живописних полотен. Це виглядає як дослідження внутрішніх ландшафтів. Давайте для початку: про що виставка «Буревій»? Яка ідея проєкту?
Це серія робіт про внутрішній буревій, про стан, який народжується всередині людини, коли емоція стає силою. І тут «Буревій» насправді не про руйнацію, він про те, як внутрішня сила допомагає людині прожити певні внутрішні зміни. Це 26 робіт, де людські емоції передані через призму природи, через буревій у різних його іпостасях.
Це ваш особистий досвід? Як виникла ідея через буревій показати емоції? Адже буревій — це руйнівна стихія.
Бачите, її можна перетворити і на власну силу. Відголоски моєї особистої історії тут трішки є як емоційний післясмак, але мені здається, ми зараз живемо в такий час, коли кожен переживає власні буревії. Тобто це близько кожному.
Малювати буревій чи вітер складно, бо ми його не бачимо — бачимо лише наслідки: похилене листя чи впале дерево. Ми відчуваємо стихію, але не бачимо її саму. Як вам вдалося відобразити те, що ми не бачимо, на полотні? Як ви показали відчуття?
Я такий художник, якому про свої емоції інколи важко сказати словами, або ж не хочеться говорити. Але мені легко відтворити їх через колір, фактуру і рух на полотні. Мені це близько.
Розкажіть, як ви працюєте з емоцією на полотні? Це колір, світло чи якась спеціальна техніка?
Найбільшим емоційним тригером для мене виступає саме колір, він іде як емоційне тло. Спостерігаючи за людьми в галереях, я помітила, що колір — це те, що найшвидше привертає увагу. Не форма, не сюжет, а саме колір. І через нього, а також через додаткові фактури та мазки руху, мені вдається все це показати.
Який колір домінує у вашому «Буревії»?
У всіх моїх роботах (я вже називаю це своїм ДНК) є краплак червоний та ультрамарин синій. Вони є в усіх роботах, навіть якщо ви їх там одразу не побачите — вони всюди заховані. Ці кольори супроводжують усі мої роботи.
Ви обрали їх випадково чи це якесь зашифроване послання до аудиторії?
Я працюю досить інтуїтивно, на внутрішньому рівні. Мені здається, ці кольори відповідають моєму темпераменту. Зовні я досить стримана, але внутрішній світ у мене дуже багатий на кольори.
Вітер — це частково хаос. Важко структурувати хаос в одну картину, в одну емоцію, щоб людина її відчула?
Це не обов'язково має бути одна емоція. Треба прийти і побачити роботу, тому що не кожен побачить у полотнах саме хаос чи буревій. Кожен трактує по-своєму. Я вже бачила, як люди реагують: у кожного власні асоціації. Хтось побачить бурю, а хтось — щось зовсім інше. Це дуже індивідуально. Лише стоячи перед роботою, можна оцінити, як вона впливає на тебе.
Коли людина заходить в галерею, вона не повинна мати вже зашифрованого послання від картини. Які саме емоції ви хочете, щоб пережив глядач?
Мені взагалі важливо, щоб робота людину зачепила. Щоб людина не пройшла повз, а зупинилася і відчула. Для мене це вже успіх, тому що тоді моя робота не була даремною — вона відкрила в людині її власні спогади, емоції, асоціації чи пам’ять про щось.
Ви вже показували ці роботи знайомим. Які були враження? Чи були емоції, які вас здивували?
На кожного робота впливала по-різному. Хтось дійсно бачив цю бурю, а хтось бачив тишу — щось взагалі протилежне тому, що закладала я. Тому мені дуже цікаво послухати, як кожен бачить це по-своєму.
Що для вас особисто як для художниці означає ця виставка? Це новий етап у кар'єрі чи інший погляд на роботи?
Це моя перша персональна виставка. Я вже давно брала участь у різних проєктах, більшість з яких були за кордоном, але саме вдома персональна виставка — перша.
Чому обрали саме ZAG Studio для такого важливого моменту?
Мені здається, зараз це найкраща галерея у Львові, і не тільки у Львові. Для мене це честь, що мене запросили там виставитися, я дуже щаслива мати таку нагоду.
Хто на вас найбільше вплинув як на художника, на кого ви опиралися?
Змалку мені завжди дуже подобалися Борис Буряк та Петро Сипняк. Можливо, через те, що ці роботи були вдома у батьків, і я серед них росла. Також Клод Моне — це, напевно, мої улюблені автори.
Підсумовуючи розмову: яка головна ідея виставки «Буревій» і які плани на майбутнє? Чи будете далі звертатися до стихій природи?
Думаю, буду, адже природа — одне з найбільших джерел натхнення для мене. Надалі планую виставки, беру участь у різних open-call за кордоном, шукаю варіанти. Я відкрита до співпраці з галереями та кураторами, які дійсно відчувають мій стиль. Які ідеї будуть далі — важко передбачити, життя покаже. А головна ідея «Буревію» в тому, що внутрішній світ та емоції можна передати через колір та форму на полотно. Мені важливо, щоб людина прийшла і відчула це. Кожен побачить у цьому щось своє.