Медичну освіту в Україні критикували давно, багато і на різних рівнях. А рік тому вирішили почати реформу. Лідером цих змін міністерство охорони здоров’я обрало найстарший та один із найпрестижніших медичних вузів – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького.
Як це – бути першим в галузі, створювати модель для інтеграції освіти науки й практики, прокладати власний шлях до досконалості – LVIV.MEDIA обговорив з ректором ЛНМУ, професором Орестом Чемерисом.
Кінець року традиційно час підбиття підсумків. Яким він був для ЛНМУ, для Вас особисто?
Цей рік точно був непростим. Не можу сказати, що важким – ми морально були готові до того, що доведеться виходити зі звиклої колії, зони комфорту, багато чого міняти, робити те, чого не робили раніше. У грудні виповнився рік, як на базі нашого Університету стартував пілотний проєкт з реформування вищої медичної освіти в Україні. Головна ідея полягала у поєднанні теорії та практики, освіти й відпрацюванні вмінь та навичок. Це має бути синергія між освітою, науковими дослідженнями та клінічною практикою, а Університет має стати інтегрованим освітньо-медичним простором. З цією метою на базі ЛНМУ було створено першу в Україні багатопрофільну Університетську лікарню.
Давайте трохи докладніше про Університетську лікарню. На початках ходило багато чуток про долю колективів лікарень, на базі яких її створювали, майна, власності і т. д. Що таке Університетська лікарня ЛНМУ сьогодні? Чим вона відрізняється від, до прикладу, комунальних чи державних?
Давайте спочатку визначимося, задля чого все робиться. ЛНМУ – передусім освітній заклад, мета якого: готувати високопрофесійних фахівців для медичної галузі, які могли би бути конкурентноздатними на ринку праці не лише в Україні. Для цього лише теоретичних знань, навіть найкращих, замало – потрібні практичні навички, відпрацьовані до автоматизму, досвід ведення пацієнта на різних етапах, розуміння комплексності процесу надання медичної допомоги. У всьому світі це відбувається в університетських лікарнях. Ми щиро вдячні депутатському корпусу Львівської обласної ради, Львівській обласній військовій адміністрації за підтримку у здійсненні наших реформ.
Процес передачі нам медичних установ під університетську лікарню тривав у кілька етапів – спершу перейшла лікарня Львівської залізниці у липні 2024 р., а вже наприкінці жовтня 2025 р. було приєднано Львівську обласну клінічну лікарню. Тому, самі розумієте, ми лише на початку шляху формування цілісної структури Університетської лікарні та реінтеграції її в структуру Університету. Сьогодні Університетська лікарня ЛНМУ – це два кампуси (імені Івана Огієнка та імені Мар’яна Панчишина), 40 відділень, 1350 ліжок та понад 2,9 тис. персоналу. З початку грудня тут діє 10 клінік, що об’єднують профільні кафедри та відділення кампусів лікарень за напрямками. Це дозволить налагодити взаємодію між цими підрозділами, ефективніше використовувати кадровий потенціал та матеріальну базу для надання допомоги пацієнтам та навчання студентів й інтернів, а також сприятиме тому, щоб медичні навчальні програми відповідали клінічним потребам, які постійно змінюються.
Але не лише структурні зміни вирізняють цей медичний заклад з-поміж інших. Як неодноразово зауважував наш міністр Віктор Ляшко – Університетська лікарня за європейським зразком має поєднувати інноваційні технології у наданні медичної допомоги пацієнтам, бути базою для наукових досліджень та клінічних випробувань, залучення закордонних фахівців та передових практик із навчальним процесом майбутніх медиків.
Для пацієнтів в усьому світі університетські лікарні – це лікарні останньої надії, де надають професійну допомогу із використанням найсучаснішого обладнання, техніки, висококласних фахівців. Тут слід зазначити значну роль нашого профільного міністерства у модернізації матеріальної бази та обладнання. За програмою Медичних закупівель Університетська лікарня отримала обладнання на понад 120 млн. грн. Незабаром розпочнемо обстеження пацієнтів на новому магнітно-резонансному томографі, проводяться завершальні роботи у Центрі інтервенційної радіології та реперфузійної медицини. Це означає розширення можливостей високоспеціалізованої медичної допомоги для пацієнтів із інфарктами та інсультами, іншими серцево-судинними захворюваннями.
Та не МОЗом єдиним, як то кажуть, зростає спроможність Університетської лікарні. За цей рік ми відчули велику підтримку багатьох благодійних організацій, фондів, урядів закордонних держав, за що їм усім щира подяка.
Ми вважаємо, що для медичної освіти в Україні, яка прагне інтегруватися в європейську спільноту створення університетських лікарень – це не питання вибору, а питання обов’язку для нас усіх.
Тепер щодо скорочень, майна та відповідальності. Як обіцяли на старті реформи, ми перебрали до себе в штат усіх працівників медичних закладів, на базі яких було створено Університетську лікарню ЛНМУ. Дехто з персоналу прийняв для себе рішення змінити місце праці та написали заяви на звільнення – це їх усвідомлений вибір. Так само, як і рішення тих фахівців з інших медичних закладів Львівщини, які вирішили приєднатися до нашого проєкту, залишивши престижні посади та звиклі місця праці задля того, щоб рухати медичну реформу та й, зрештою, творити історію. Адже після завершення експерименту у 2026 році нашу модель інституційної трансформації освітнього та медичного закладу в єдине ціле буде масштабовано на всю Україну.
Стосовно майна: усі споруди Університету та Університетської лікарні є власністю МОЗ, тобто, держави, ЛНМУ ними управляє. Тому всі розмови про готелі, ресторани чи інше використання абсурдні та позбавлені сенсу. Навпаки, у найближчих планах є розширення: спорудження нового хірургічного корпусу на території лікарняного кампусу імені Мар’яна Панчишина та створення Симуляційного центру травм війни в одному з корпусів колишнього ендокринологічного диспансеру по вул. Острозьких. Все це, звичайно, за підтримки нашого профільного міністерства охорони здоров’я України.
ЛНМУ все ж залишається провідним освітнім закладом. Який стан справ із охочими навчатися медицині? Часто поширюються повідомлення, що число вступників до вишів з року в рік скорочується, передусім через війну та виїзд молоді закордон.
Звичайно, військова агресія, що триває вже майже чотири роки, позначилася й на контингенті наших студентів. Але це, головним чином, стосується іноземних здобувачів освіти, які просто бояться їхати в зону військових дій. Додайте сюди проблеми із транзитними візами, трансфером і у підсумку – замість 1800 іноземних студентів, що навчалися у ЛНМУ до війни, маємо заледве 100. Подібна ситуаціє у всіх вузах країни, то ж маємо поки це прийняти. Що ж стосується українських вступників, то впродовж останніх трьох років число бажаючих навчатися у ЛНМУ лише зростає. Цього року ми зарахували на навчання на перший курс 838 студентів, тоді як минулоріч їх було 783. Розуміємо, що певним чином дається взнаки безпекова ситуація в Україні загалом та в західних регіонах зокрема. Проте найчастіше вибір абітурієнтів зумовлений власне престижністю нашого Університету та нових можливостях, які відкриває перед студентами участь в експериментальному проєкті. Крім того, ми рік тому запровадили підготовку фахівців за новими освітніми програмами «Фізична терапія» та «Протезування-ортезування», адже саме таких спеціалістів зараз гостро потребує охорона здоров’я. Ці спеціальності відразу стали топовими – маємо на «Фізичну терапію» один із найвищих конкурсів. Зараз працюємо над ліцензуванням нових бакалаврських освітніх програм «Нутриціологія» та «Лабораторна діагностика», а також програмою спеціалізації «Терапія мови та мовлення» для лікарів
Що можете віднести до вдалих та успішних кейсів у році, що минає?
Майже всі наші знакові проєкти пов’язані із співпрацею із зарубіжними партнерами чи фондами. Це хороший знак, бо засвідчує прозорість нашої діяльності та довіру з боку міжнародних організацій.
З початку 2025 року на базі університетського віварію почала діяти навчальна операційна. Громадська організація «HuSoMe» з Франції разом із британським благодійним фондом SMART Medical Aid доклали чимало зусиль та фінансів, щоб молоді військові хірурги на біологічному матеріалі могли відпрацьовувати професійні навички за курсом ACDCS-UA (Advanced Course for Damage Control Surgery). Навчальну програму розробили професор хірургії Військової школи Вальдегас, а також співавтор аналогічних навчань для військових хірургів Франції – Франсуа Понс та професор Рафаель Піті. За рік маємо вже три таких навчальних операційних, в яких пройшли тренінги 15 груп хірургів.
Ще одним вдалим завершеним проєктом є створення інноваційного виробничого центру протезування. Це - результат втілення грантових угод між урядами України та Франції. Загальна вартість проєкту - 2,47 млн.євро. Він об’єднує протезну майстерню та мікроклініку з протезування. Університетська протезна майстерня отримала 20 3D-принтерів, здатних виготовляти до 600 культіприймачів щомісяця. Слід зауважити, що це ще й прекрасна база для підготовки протезистів-ортезистів, які навчаються в Університеті.
Ще одна сходинка до мети, яку вдалося подолати – створення при ЛНМУ координаційного центру доклінічних та клінічних досліджень. Чому це так важливо? Бо успішність наукової та лікувальної діяльності в європейських клініках корелюється із залученістю їх до проведення клінічних досліджень та випробувань. Відповідно до заявленого курсу МОЗу, клінічні дослідження з третього кварталу 2026 року проводитимуться лише в окремих медичних закладах, передусім, Університетських лікарнях. Таке рішення зміцнює медичну науку, підвищує рівень підготовки майбутніх лікарів, підсилює конкурентність українських центрів і, що найголовніше, розширює доступ пацієнтів до інноваційних методів лікування. Сьогодні на базі нашої УЛ проводиться 49 клінічних досліджень, маємо сподівання, що наступного року це поле діяльності значно розшириться.
Ви вже трохи торкнулися теми міжнародної співпраці. У яких напрямках ви її розвиваєте, чого очікуєте від партнерів та кого хотіли би залучити в їх коло?
Почнемо з того, що в нашій справі питання партнерства – це питання ефективності і якості взаємодії. Маємо однодумців та донорів на короткотермінові проєкти, є благодійники, що періодично допомагають, інколи взаємодіємо в межах міжурядових програм. А є ті, хто приходить надовго та всерйоз. Так, до прикладу, як[P1] співпраця з Фундацією дитячої лікарні та науково-дослідного інституту Надія (Фінляндія). Вона виникла після підписання тристоронньої угоди між МОЗ, ЛНМУ та Фундацією. Нею передбачено:
- Створення віртуальної лікарні, яка включає телемедицину;
- Створення Науково-дослідного центру, який має на меті вироблення стандартів, протоколів надання медичної та психологічної допомоги дітям та підліткам, постраждалим від війни в Україні, поширення провідних європейських практик реабілітації для розвитку медичної реабілітації в Україні;
- Створення реального реабілітаційного центру для дітей та підлітків, який має стати центром передового досвіду в Україні.
Зараз ми вже на етапі розробки проєкту реабілітаційного центру, що має постати у Львові по вул Джоржа Вашингтона.
В цьому сенсі також слід згадати й освітніх партнерів, завдяки яким наші студенти в межах академічної мобільності мають змогу навчатися протягом семестру-двох чи проходити літню практику в провідних університетах Європи та їх клінках. Це ж стосується стажування викладачів, проходження ними тренінгів на спеціальних курсах. В цьому сенсі нашими сталими партнерами виступають Віденський медичний університет, Медичний університет м. Грац – Австрія, Варшавський медичний та Ягелонський університети Республіки Польщі, Університет Глазго в Шотландії, низка інших навчальних закладів та установ.
Чого очікуєте від себе, свого тепер великого об’єднаного колективу в прийдешньому році?
Звичайно, очікуємо розвитку та просування вперед. Передусім, у вже розпочатих проєктах. Маємо сподівання, що у 2026 постане Реабілітаційний центр для дітей та підлітків, постраждалих від війни – як виконання одного з головних етапів спільного проєкту МОЗ, ЛНМУ та Фундації «Надія».
Ще один, не менш амбітний проєкт – створення на базі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького у співпраці з Львівським онкоцентром Центру ядерної медицини. Створення такого Центру дозволить проводити високоточну діагностику онкологічних захворювань за допомогою найсучасніших технологій: циклотрону, радіохімічної лабораторії та ПЕТ-КТ. У центрі виготовлятимуть радіофармпрепарати безпосередньо на місці, що зробить обстеження максимально точним і доступним для пацієнтів. Зараз тривають підготовчі роботи: формуються технічні вимоги до приміщень і розпочато підготовку до будівництва захисних бункерів.
Ну і найголовніше – в наступному році мають бути підбиті підсумки експериментального проєкту із реформування вищої медичної освіти. Ми маємо пройти цей шлях першими, відпрацювати робочі моделі та алгоритми, подати пропозиції, що потрібно змінити у організації та законодавстві вищої школи, організації роботи медичних установ аби згодом масштабувати це на вищу медичну освіту країни. Чи робитимемо на цьому шляху помилки- напевно. Чи доведеться долати спротив та скепсис – однозначно! Чи віримо ми в успіх проєкту, від якого залежить майбутній розвиток медичної галузі в Україні та приведення її до європейських стандартів якості та ефективності – поза сумнівом! І у нас точно немає часу на поразку.