Педагогиня Людмила Сакович мріє створити онлайн-платформу для підтримки освітян
39-річна вчителька львівського ліцею “Оріяна” Людмила Сакович цього року увійшла до десятки фіналістів найпрестижнішої для освітян нагороди Global Teacher Prize Ukraine. Вона одна з двох освітян Львова, які подавалися на премію. У Всесвітній день учителя, 4 жовтня, оголосять переможця, який отримає 1 мільйон гривень на реалізацію власного освітнього проєкту.
У вчителювання жінка прийшла з банківської сфери. Каже, що саме в освіті знайшла свій ікігай — відчуття призначення у житті.
Людмила модерує конференції, проводить тренінги для педагогів з усієї України, впроваджує інноваційні підходи та створює власні освітні продукти. Один із них — “ППО: платформа підтримки освітян”, з яким вона вийшла на Global Teacher Prize.
У розмові з LVIV.MEDIA вчителька польської та української мов, а також зарубіжної літератури розповіла, чому пішла в освіту після банківської кар’єри, як працює з довірою батьків та що насправді робить дітей щасливими.
Від HR-менеджерки у банку до вчительки
Людмила виросла у сім’ї педагогів, тому ще з дитинства розглядала для себе освітній шлях. Вона закінчила польську філологію й мріяла стати науковицею, готувалася до аспірантури. Однак у той рік місць на навчання не було, і дівчина пішла працювати у банк HR-менеджеркою. А згодом вийшла у декрет. Коли дитині виповнився рік, несподівано надійшла пропозиція: у львівському ліцеї імені Пулюя шукали вчительку польської мови.
“Пам'ятаю, що коли до мене зателефонувати, то я дуже скептично до цього поставилася, бо у мене все було стабільно і чудово. А мама каже: “Спробуй. Це ж цікаво”. Я спробувала і з того моменту, це вже 15 років, освіта мене не відпускає. Я звільнилася з банку. Люди дивувалися як можна було звільнитися з такої роботи, але я не шкодую. Мені страшенно подобається моя робота”, — розповіла освітянка.
Тут Людмила здійснила свою мрію — стала класною керівницею. За її словами, у кар’єрі вчителя було ще декілька моментів, коли вона сумнівалася чи хоче залишитися в освіті далі — коли випустила свій перший 11 клас і після програшу в конкурсі на посаду директора в одній зі львівських шкіл. Проте, освітній простір її не відпускав.
Війна, волонтерство і робота в ліцеї “Оріяна”
Коли ж почалася повномасштабна війна в Україні, Людмила почала волонтерити у ліцеї “Оріяна” — сортувала гуманітарну допомогу, займалася з дітьми-переселенцями, спільно з партнерами з Ізраїлю організувала дитячий літній табір. У вересні 2022 року педагогиня остаточно перейшла працювати у цей ліцей. А вже у грудні 2023 року навчальний заклад зазнав удару російської ракети, який зруйнував приміщення початкової школи.
“Я прибігла ще під час тривоги до школи і побачила руїну з вибитими вікнами. Ми не мали жодного вціліло вікна і жодних вцілілих дверей. Була проблема зі системою вентиляції, яка просто вибухнула. Я розуміла, що мені страшно зайти всередину, бо я боюся побачити що там, розуміючи, що це техніка, меблі, матеріали вчителів. І усвідомлюючи, що це велике щастя, що воно прилетіло вранці під час канікул”, — згадує вчителька.
В укритті ліцею у момент вибуху перебувало понад 1000 людей. “Очевидці казали, що по відчуттях це було ніби школу підняли і кинули”, — поділилася педагогиня.
Вона наголошує: діти особливо вразливі у воєнний час, тому потребують більше любові, уваги та психологічної підтримки: “Перш за все і вчителі, і батьки сьогодні мають зважати на психологічний стан дитини, на стійкість, обійняти де треба, десь дозволити помалювати. Ми, наприклад, у нашому укритті дозволяємо малювати по стінах. Це їх заспокоює”.
“ППО” і вихід у фінал Global Teacher Prize
Окрім уроків у школі, Людмила працює для освітянської спільноти: модерує конференції, проводить тренінги для педагогів з усієї України, впроваджує інноваційні методики. Саме так у неї з’явилася ідея створити онлайн-проєкт підтримки для вчителів.
“От як є марафони схуднення, мотивації. Коли людина заходить на певний проміжок часу, виконує певні завдання, дивиться відео і змінює своє бачення. І я подумала, що це дуже важливо зробити в освіті. Зробити такий марафон для вчителів, де людина, яка потребує підтримки, її отримає”, — пояснює педагогиня.
Так з’явилася “ППО — платформа підтримки освітян”. За словами Людмили, головна ідея — дати вчителям простір і ресурси для відновлення, щоб вони могли бути сильними наставниками для дітей, навіть у час війни.
Топ-5 порад від Людмили Сакович для вчителів і батьків
1. Щасливий вчитель робить дітей щасливими
“Щастя воно тут і зараз… Сьогодні я хочу вкласти максимум добра у цих дітей, зробити їх щасливими, але, на мій погляд, щасливою дитину може зробити людина щаслива сама. Тому що, коли ти приходиш злий, сумний, незадоволений, ти це транслюєш, ти цим наповнений. І наше завдання наповнити вчителів”, — каже Сакович.
2. Любов як головний орієнтир
“Любити себе в першу чергу, усміхатися собі у дзеркалі, дякувати за кожен день і за кожну річ, яку робимо, і старатися подарувати частинку тепла комусь. Це важливо”.
3.Навчати через життєві контексти та запити дітей
Уроки мають бути наближеними до життя: інтегровані теми, приклади з реальності, завдання, що відповідають сучасним інтересам учнів. Тоді навчання стає змістовним і цікавим: “Я розвиваю навички майбутнього — на кожному уроці це обов’язкова групова діяльність, комунікація, креативність, критичне мислення і колаборація, тобто співпраця”.
4. Покоління формуємо ми самі
Діти залишаються такими ж допитливими і відкритими до знань, як і 10 чи 100 років тому. Те, якими вони стають, залежить від прикладу дорослих: “Ми дуже часто забуваємо, що кожне покоління формується попереднім поколінням. Діти є такими, якими ми їх сьогодні робимо. Ми нарікаємо, що діти в телефонах, а хто їм дав телефони? Ми дивуємося, що дитина не читає, а скільки разів вона вдома бачить, що тато чи мама у вільну хвилину читають?”.
5. Діти мають навчатися через співпрацю
Важливо створювати уроки так, щоб учні бачили практичну цінність знань і розвивали навички командної роботи. “Учні об’єднуються в групи, пари, вони спілкуються. У мене на уроці можна говорити, можна заглядати у зошит сусіда. Якщо ми звикли, що у школі казали “не крутись”, “не заглядай”. А в мене можна. Бо ти виростеш і будеш співпрацювати з іншими. Я бачила не одну людину, якій відмовляли в роботі, мотивуючи це тим, що вона не командний гравець”.
До слова, Людмила Сакович також є заступницею директора ліцею “Оріяна”, менеджеркою освітніх проєктів “Інституту суспільних ініціатив” і співорганізаторкою ГО “Гільдія вчителів”.
- Дата публікації