Юлія Ометюх мріє створити тренінговий центр, де б навчали методу форум-театру
Вчителька мистецтва у львівському ліцеї імені Івана Пулюя Юлія Ометюх цього року увійшла до десятки фіналістів найпрестижнішої для освітян нагороди Global Teacher Prize Ukraine. У Всесвітній день учителя, 4 жовтня, оголосять переможця, який отримає 1 мільйон гривень на реалізацію власного освітнього проєкту.
Юлія працює у школі лише шість років. Поєднати своє життя з освітою її змотивувала донька, у якої інвалідність. Жінка мріє запровадити у школах України форум-театр — методику, яка допомагає дітям, батькам і вчителям спільно проговорювати складні соціальні теми.
Для LVIV.MEDIA Юлія розповіла про її шлях у педагогіку, улюблені практики, виклики війни й про те, чому сучасним дітям особливо важливо бути почутими. Розмова відбулася 10 вересня зранку — після нічної російської атаки. Журналісти побували на одному з уроків у ліцеї і побачили, як відбувається навчальний процес після тривожної ночі та як вчителі зберігають свій спокій, аби стати підтримкою для учнів.
Юлія Ометюх стала вчителькою у 35 років
Першу освіту Юлія Ометюх здобула у сфері менеджменту організацій. Далі був декрет — жінка стала матір’ю чотирьох дітей. 15 років тому, коли її син пішов на скрипку, то вона вирішила, що у цей час може здійснити свою давню мрію — співати у церковному хорі. Її взяли у хор в храмі неподалік дому.
Вже згодом Юлія вступила у Дрогобицький педагогічний університет на факультет музичного мистецтва. “Мені ще випала честь вчитися у професора Сятецького Корнеля Кіндратовича. Це професор, який виступав у нью-йоркській опері. Я поєднувала навчання і сім’ю. І у цей час ми ще зі сестрою відкрили громадську організацію “Щаслива родина – успішна Україна”. Мета якраз була популяризація української культури, сімейних цінностей і інклюзії, бо у мене вже народилася Марія-Тереза і це теж для мене був виклик”, — згадує Юлія.
У доньки Юлії Ометюх Марії-Терези інвалідність — вона інтелектуально збережена, але має порушення опорно-рухового апарату. Юлія підкреслила, що саме донька змотивувала її працювати в освіті. Вчителька додає, що метод форум-театру може допомогти у питаннях інклюзії: батькам — прийняти діагноз дитини, учням з інвалідністю — почувати себе комфортно, а школярам з повагою і розумінням ставитися до однокласників, долаючи стереотипи та бар’єри у спілкуванні.
Про виклики у сучасному навчанні
Розмова з Юлією Ометюх припала на 10 вересня — це був ранок після чергової російської атаки. Тієї ночі на Львів летіли близько 60 ударних БпЛА і понад 10 ракет. Проте, незважаючи на тривожну ніч, у ліцеї імені Івана Пулюя вирувало шкільне життя. Вчителька запросила нас на один з уроків мистецтва, де говорили про індекс щастя. Україна у 2024 році зайняла 111 місце. Діти спершу з неохотою включаються у розмову. Кажуть, що ніч була важка. Юлія Ометюх пропонує дітям зіграти в гру, між тим розповідає про Мікеланджело і розпитує, що учнів робить щасливими. Школярі розрухалися і включаються у навчальний процес.
“З однієї сторони вони мають мати розуміння, що це урок і вони вчаться. Але діти дуже люблять, коли їх чують. Якщо вони зараз втомлені, то я розумію, що дитина цілу ніч не спала і не може включитися в роботу так, як би мала це зробити. І це нормально. Є діти, які просто байдужі і з цим нічого не зробиш”, — каже Юлія.
Вона вважає, що у сучасних умовах вчитель повинен бути гнучким і враховувати обставини у яких зараз живуть діти.
“Вони мають постійно його собі виборювати. Вони вміють сказати “ні”. Буває важко, бо кожна дитина зі своїм темпераментом, характером. Тут головне не розчаровуватися і пробувати достукатися. Не вийшло так, то треба пробувати інше. Ігрові техніки дуже добре включають. Навіть у старших класах я би їх не відкидала”, — зазначила вчителька.
Також жінка додає, що широкомасштабна війна вплинула як на дітей, так і на освітній процес та вчителів. І справлятися з викликами їй допомагає гнучкість та емпатія. Юлія Ометюх переконана, що, аби якісно працювати з учнями вчителі мають також отримувати підтримку суспільства і вміти відновлювати свій ресурс: “Коли вчителів буде підтримувати громада і суспільство, то їм буде набагато легше вчити і доносити інформацію, бути гнучким, шукати різноманітні рішення, щоб викластися на мільйон відсотків. Мій ресурс — це діти, театр, уроки вокалу, відвідування хору. Я входжу в ресурс, коли подорожую зі своїми дітьми рідними і зі школи. Це фізично втомлює, але емоційно наповнює”.
Юлія Ометюх каже, що мистецтво, вміння керувати своїм голосом і акторський досвід допоможуть їм у майбутньому заявити про себе у соціумі: “У мене є авторська пісня “Нескорені”, яка виграла гран-прі. Ми записали її разом з дітьми, а кліп знімали на базі ліцею. Мені завжди хочеться, щоб діти відчували себе на професійнішому рівні”.
З яким проєктом Юлія Ометюх йшла на Global Teacher Prize Ukraine
Великим професійним захопленням Юлії Ометюх уже тривалий час є проведення форум-театру. З цією освітньою мрією вона йшла на Global Teacher Prize Ukraine. Форум-театр — це спосіб через гру і театр говорити про серйозні соціальні проблеми. Він допомагає людям не лише усвідомити труднощі, а й навчитися разом знаходити рішення. Тут важлива активна участь усіх — кожен може поділитися досвідом, емоціями й запропонувати власний варіант виходу зі складної ситуації.
Юлія Ометюх мріє про створення тренінгового центру, де б можна було проводити форум-театри на постійній основі і вчити цій методиці вчителів зі всієї України. “Я хотіла би, щоб це був тренінговий центр, де на його постійній базі можна було би проводити такі майстерні форум-театру. Наприклад, для нашої школи сталі, які можна використовувати під час уроків мистецтва. І для вчителів України, які могли б приїжджати і набиратися того досвіду, щоб потім впроваджувати майстерні у своїх школах”, – зазначила Юлія Ометюх.
У ліцеї імені Івана Пулюя вчителька спільно з дітьми уже проводила форум-театр. Згадує, тоді вдалося об’єднати дітей, вчителів і батьків. Разом вони поставили виставу “Вони не бояться сказати” про сімейне насильство і булінг у школі: “Дуже гострі соціальні проблеми можна вирішувати через театр. Цікаво, що форум-театр закінчується на незавершеній дії. Тобто не показується вже кульмінація насильства, показуються умови до і на тому сцена зупиняється. Тоді включається джокер, який починає говорити з глядачами — а що би ви могли зробити, а як би треба було поступити і тоді громада починає фасилісувати увесь цей процес і показувати приклади вирішення ненасильницьким способом”.
Педагогиня каже, що великий акцент у своїй роботі робить на емпатію і вміння радіти простим речам. Тож, якби була можливість привезти до школи когось з відомих людей у світі, то її вибір впав би на мотиваційного тренера Ніка Вуйчича. Чоловік народився без рук та ніг, проте навчився ходити, плавати, кататися на скейті, грати на комп’ютері та писати. “Я би показала дітям на скільки можна бути щасливим у таких обставинах життя, у яких він є. Треба шукати щастя у сьогоденні – що ти можеш дихати, бачити сонце, їсти, ходити”, – сказала Юлія Ометюх.
До слова, Юлія Ометюх також є авторкою тренінгу “Магія голосу”, засновницею вокальної студії “Бельканто” і головою ГО “Щаслива родина”.
Ще однією фіналісткою зі Львова є Людмила Сакович — вчителька української мови та літератури, а також зарубіжної літератури та польської мови в ліцеї “Оріяна”. LVIV.MEDIA уже працює над інтерв’ю з освітянкою.