Лабораторне дослідження показало, що “включення” реакції клітин на стрес допомагає уповільнити старіння. Відкриття можна використовувати в лікуванні вікових захворювань
Біологи з Наньянського технологічного університету в Сінгапурі виявили, що клітинна реакція на стрес впливає на процеси старіння.
Про це пише Сikavosti.
Результати експериментів можуть бути використані для розроблення методів лікування вікових розладів, таких як рак, деменція та інсульт.
Дослідники провели серію експериментів з круглими хробаками (Caenorhabditis elegans). Ці тварини анатомічно значно простіші людини, але використовують багато тих же генів, що і люди, щоб контролювати поділ клітин.
Вчені годували хробаків дієтою з високим вмістом глюкози на двох різних етапах життя: у молодому віці (день 1) і в пострепродуктивному віці (день 5), коли черв’яки старіють і більше не здатні до потомства.
Контрольній групі давали звичайну їжу. Дослідники виявили, що старі черв’яки, які отримували дієту з високим вмістом глюкози, жили протягом 24 днів. Це майже вдвічі перевищує тривалість життя черв’яків, які отримували ту ж дієту з перших днів (13 днів) і більше контрольної групи (20 днів).
Крім того, що старі черв’яки на дієті з високим вмістом глюкози жили довше, вони були більш рухливими і мали більше клітин для накопичення енергії, кажуть автори дослідження.
Це свідчить про більш здорове старіння.
Клітини викликають реакцію на стрес, коли стресори (наприклад, надлишок глюкози) викликають накопичення проблемних «розгорнутих» білків у клітині. Реакція на стрес або реакція розгорнутих білків активується, щоб очистити ці проблемні білки і відновити баланс в клітині.
«Хоча дослідження показало, що дієта з високим вмістом глюкози може бути корисною для уповільнення старіння та збільшення тривалості життя старих хробаків, ми не рекомендуємо, щоб люди похилого віку зараз переходило на дієту з високим вмістом цукру», — написав доцент школи біологічних наук Наньянського технологічного університету в Сінгапурі, керівник дослідження Гійом Тібо.
Дослідники планують продовжити роботу, щоб знайти терапевтичні способи, які безпечно керують клітинною реакцією на стрес у людини.