За період 2023–2025 років кількість звернень до наркологічних служб Львівщини зросла щонайменше на 20–25 відсотків. Причому змінився не лише масштаб проблеми, а й портрет пацієнта. Якщо раніше за допомогою зверталися переважно чоловіки після 40 років із тривалим стажем вживання, то сьогодні серед пацієнтів — військовослужбовці з бойовим стресом, жінки, які почали вживати на тлі тривоги за близьких, та молоді люди 20–30 років. Лікарі зізнаються: настільки стрімкої зміни демографії пацієнтів не було за всю історію незалежної України.
Психіатр-нарколог вищої категорії Жмаков Олег Анатолійович, який понад 30 років працює у сфері лікування залежностей і очолює наркологічну клініку «Пульс» у Львові, підтверджує цю тенденцію: «Ми спостерігаємо нову хвилю звернень від людей, які ніколи раніше не мали проблем з алкоголем. Типова ситуація — людина починає вживати, щоб впоратися з тривогою, безсонням або нав’язливими думками. Через півроку-рік це вже стійка залежність, з якою самостійно впоратися неможливо».
За словами лікаря, одна з головних проблем — пізнє звернення. В середньому від моменту, коли близькі помічають проблему, до першого візиту до нарколога проходить один-два роки. За цей час залежність встигає перейти з початкової стадії у розгорнуту, що суттєво ускладнює та подовжує лікування. Детальніше про підходи до діагностики та лікування різних форм залежності можна дізнатися на сайті клініки «Пульс».
Окрема категорія — ветерани та діючі військовослужбовці. За даними Міністерства охорони здоров’я, у значної частини комбатантів посттравматичний стресовий розлад поєднується із вживанням алкоголю як способом самолікування. Фахівці називають це «подвійним діагнозом», і лікувати такі випадки значно складніше, ніж ізольовану залежність. Потрібен одночасний супровід нарколога та психотерапевта, а іноді й психіатра. Проблему посилює те, що у військовому середовищі вживання алкоголю часто нормалізоване, і колеги по службі можуть не розпізнавати тривожні ознаки, сприймаючи їх як звичний спосіб «зняти напругу після бойового виходу».
«Ветеран, який пережив бойовий стрес, не може лікуватися за стандартною схемою. Йому потрібна робота з травмою паралельно з терапією залежності. Якщо ми знімаємо тільки фізичну тягу, але не торкаємося причини — рецидив практично гарантований. Тому в нашій практиці ми обов’язково залучаємо психотерапевта, який працює з ПТСР, ще на етапі детоксикації», — пояснює Олег Жмаков.
Ще одна тенденція, яку відзначають львівські наркологи — зростання кількості звернень через залежність від синтетичних наркотиків, зокрема катинонів. Ці речовини непередбачувані за складом і вкрай швидко руйнують психіку. На відміну від алкоголю, де від початку вживання до стадії залежності можуть пройти роки, у випадку синтетичних речовин цей шлях скорочується до кількох тижнів. Лікарі зазначають, що пацієнти із залежністю від синтетичних катинонів нерідко потрапляють до клініки вже з вираженими психотичними проявами — параноєю, галюцинаціями, агресивною поведінкою, що потребує стаціонарного лікування.
Фахівці наголошують, що ключовим фактором успішного лікування залишається раннє звернення. На початковій стадії залежність можна подолати амбулаторно — без госпіталізації та тривалого відриву від роботи. Комплексний підхід, який включає детоксикацію, медикаментозну підтримку та курс психотерапії, дає найкращі результати саме тоді, коли людина ще не втратила соціальні зв’язки та мотивацію. Більшість приватних клінік Львова проводять первинну консультацію анонімно та конфіденційно, що дозволяє оцінити ситуацію без зобов’язань.
Як підкреслює Олег Жмаков, звернення до нарколога — це не вирок, а перший крок до вирішення проблеми: «Сьогоднішня наркологія — це не радянський наркодиспансер. Це індивідуальна робота з пацієнтом, доказові методи лікування, повна анонімність. Людина заслуговує на допомогу без осуду та стигми. І чим раніше ця допомога буде надана — тим більше шансів на повноцінне повернення до здорового життя».