Вперше різдвяну комедію “Сам удома” презентували 45 років тому у кінотеатрах Чикаго. За 29 тижнів прокату по всьому світі він зібрав 476,6 млн доларів, що є рекордом для фільмів цього жанру. Фільм залишається головною різдвяною класикою для мільйонів глядачів у всьому світі. Розповідаємо цікаві факти про кінострічку, які ви могли не знати.
Коли вийшов фільм “Сам удома”
У прокат фільм «Сам удома» вийшов 16 листопада 1990 року. Його створенням займався сценарист і продюсер Джон Г’юз, а режисером став Кріс Коламбус. Ідея фільму народилася ще під час роботи Г’юза над стрічкою “Дядечко Бак”, де він уперше звернув увагу на талант маленького Маколея Калкіна.
Поштовхом до створення “Сам удома” стала звичайна батьківська тривога. Перед сімейною поїздкою до Європи Джон Г’юз записав у блокнот питання: “А що буде, якщо дитину випадково залишити вдома?”. Так 8 серпня 1989 року з’явилася ідея, яка згодом перетворилася на легендарний фільм.
Проблеми з бюджетом і зміна студії
Спочатку сценарій принесли на студію Warner Bros., де оцінили фільм максимум у 10 мільйонів доларів. Згодом бюджет зріс до 14,7 млн, і студія відмовилася фінансувати проєкт, фактично закривши його.
Врятувала фільм компанія 20th Century Fox, яка погодилася не лише зняти стрічку, а й збільшила бюджет до 18 мільйонів доларів. Саме завдяки цьому “Сам удома” побачив світ.
Роль Кевіна Маккаллістера була написана спеціально для Маколея Калкіна. Попри це, режисер прослухав понад 100 дітей, перш ніж остаточно затвердити актора. У підсумку саме Калкін став однією з найбільших дитячих зірок 1990-х. За перший фільм він отримав 100 тисяч доларів, а за продовження — вже 8 мільйонів.
“Мокрі бандити» і складний кастинг
На роль Гаррі спочатку розглядали Роберта Де Ніро та Джона Ловітца, але вони відмовилися. У результаті роль дісталася Джо Пеші.
З образом Марва ситуація була ще складнішою: актор Деніел Стерн спершу відмовився через подовжені зйомки без доплат. Його замінили, але дует не спрацював — і Стерна повернули. Саме цей тандем зробив “мокрих бандитів” культовими персонажами.
Фільм знімали у 1989 році, коли ще не існувало сучасних спецефектів. Усі падіння, удари та травми у стрічці — реальні трюки, виконані каскадерами. Режисер зізнавався, що після кожної сцени перевіряв, чи всі живі.
Одна з найвідоміших сцен — крик Кевіна після лосьйону — була чистою імпровізацією Маколея Калкіна. Так само імпровізував Джон Кенді, коли співав і розповідав історію про свій гурт. Обидва моменти залишили у фінальному монтажі.
Будинок Маккаллістерів і декорації
Реальний будинок Маккаллістерів розташований у Віннетці (Чикаго). Проте більшість сцен знімали у спортзалі покинутої школи, де з нуля побудували інтер’єри будинку, аеропорт і навіть салон літака. Колірна гама декорацій — червоний і зелений — була обрана спеціально, щоб підкреслити різдвяний настрій.
Для фінальної сцени використали картопляні пластівці, які імітували сніг. Коли справжній сніг розтанув, пластівці залишилися і почали неприємно пахнути — ще один курйоз зі зйомок.
Саундтрек до фільму написав Джон Вільямс — автор музики до “Зоряних війн” та “Індіани Джонса”. Його різдвяні мелодії стали невід’ємною частиною атмосфери фільму.