У четверту суботу листопада українці згадуватимуть про одну з найбільших трагедій в історії країни – День пам’яті жертв Голодоморів. Ці трагедії країна пережила у 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 роках. Наймасштабнішим і найстрашнішим серед них став саме Голодомор 1932-1933 років.
У цьому матеріалі розповідаємо про те, як комуністичний тоталітарний режим свідомо прирік на смерть мільйони українців.
Коли День пам’яті жертв Голодоморів
День пам’яті жертв Голодоморів не прив’язаний до конкретної дати – його щороку відзначають у четверту суботу листопада. Такий формат обрали ще у 1998 році, коли відповідний указ підписав Президент України.
У 2025 році День пам’яті жертв Голодоморів припадає на 22 листопада. Традиційно цього вечора, коли настає темрява, українці запалюють у вікнах свічки. Цей тихий вогник – символ скорботи, пошани та пам’яті про мільйони людей, яких забрав Голодомор.
Голодомор: що відомо про свідоме знищення українців тоталітарним режимом
В Українському інституті національної пам’яті нагадують: Голодомор 1932–1933 років був не наслідком неврожаю чи випадкових труднощів. Це був навмисний злочин, організований комуністичним тоталітарним режимом.
Після Жовтневого перевороту комуністи встановили контроль над більшістю територій колишньої Російської імперії та прямою окупацією знищили Українську Народну Республіку. Щоб зміцнити свою владу, комуністи створили УСРР зі столицею в Харкові та зробили кілька формальних поступок українському руху.
Попри все, у 1920-х роках Україна переживала культурний злет: формувалися власні традиції, орієнтовані на Європу та відмінні від російських. Але наприкінці десятиліття в Радянському Союзі утвердився тоталітарний режим, який жорстко придушував будь-яку незгоду.
Україні, як одна з найбільших націй СРСР, мали велику історію, власні традиції державності та багаторічний досвід боротьби за свободу.
“Широкі кола інтелектуалів та економічно самостійне селянство не сприймали політики комуністичного керівництва. Тому за мету було поставлено знищення українців як політичної нації, що могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент – вбивство голодом”, – розповіли в Українському інституті національної пам’яті.
Механізм Голодомору запустили в Москві. У селян примусово забирали зерно за безцінь, заможні господарства ліквідовували, а тих, хто протестував, карали. Україна залишалася осередком спротиву, тому Сталін ухвалив рішення про створення штучного голоду – як спосіб покарання та придушення будь-якої волі до опору.
Найжахливішим у Голодоморі стала величезна кількість загиблих дітей. В деяких районах у 1933 році загинула понад половина населення. У центральних областях країни смертність перевищувала норму в 8-9 разів.
Попри масштаб трагедії, радянська влада десятиліттями приховувала правду. У документах голод називали “труднощами”, а статистику смертності знищували. Проте світ усе ж дізнався правду.
Західна Україна, яка тоді була у складі Польщі, однією з перших відреагувала на трагедію. Митрополит Андрей Шептицький відкрито заявив про масову загибель людей, а у Львові створили Український громадський комітет рятунку України, який поширював правду світу.
29 вересня 1933 року, завдяки активності українських діячів, тема голоду в радянській Україні вперше прозвучала на засіданні Ради Ліги Націй. Президент організації Йоган Людвіґ Мовінкель порушив питання допомоги українцям, однак СРСР від неї відмовився. Уже за місяць у Відні створили комітет підтримки жителям радянської України.
У 1934 році світ почав все більше дізнаватися правду, адже з’явилися перші книги та художні твори про Голодомор, серед яких – праця американського історика Вільяма Генрі Чемберліна та роман “Марія” Уласа Самчука.
Після Другої світової війни українці з діаспори та західні дослідники зібрали чимало свідчень, мемуарів і наукових праць про трагедію. У 1953 році автор терміна “геноцид” Рафаель Лемкін назвав Голодомор “класичним прикладом геноциду”.
Особливої уваги тема набула у 1980-х, коли США та Канада відзначали 50-ті роковини Голодомору й відкривали перші пам’ятники. 1984 року Конгрес США створив Комісію з розслідування штучного голоду, а її висновки – визнання Голодомору актом геноциду – були ухвалені у 1988 році.
Під тиском фактів СРСР зрештою визнав факт голоду. Україна почала офіційно вшановувати жертв у 1993 році, а у 1998-му встановила День пам’яті жертв Голодомору.
У 2006 році Верховна Рада визнала Голодомор геноцидом українського народу. А у 2008 році в Києві відкрили Національний меморіал жертв Голодомору.
У 2009 році Служба безпеки України порушила кримінальну справу за фактом організованого голоду. А вже у січні 2010-го Апеляційний суд Києва встановив, що Сталін і його соратники вчинили злочин геноциду проти українського народу у 1932-1933 роках.