За місяць усі батьки шестирічок поспішатимуть подати документи до обраних шкіл. Більшість з майбутніх першачків вже ходить на підготовку до школи, дехто зараз пробує застрибнути в останній вагон і надолужити до вересня усе згаяне. За скільки часу насправді потрібно готуватися, що таке підготовка і що має знати першачок переступаючи поріг школи?
Про це все LVIV.MEDIA розповіла педагог, одна із розробників авторської програми підготовки до школи «Академія успішних першокласників» та директорка приватного садка «Бембі» Лілія Антонова.
Багато батьків переживають, що їхні діти перед школою не вміють рахувати чи не знають досконало алфавіт. Що насправді дитина має знати йдучи у перший клас ?
Точно не алфавіт і табличку множення! Коректніше було б сказати, вона може знати це, але не має абсолютно великої біди, якщо вона знатиме не досконало або й взагалі не дуже орієнтуватиметься, адже завданням підготовки до школи це не тільки завчити цифри та букви, це навчити дитину вчитися і бути самостійною.
Ми нещодавно проходили чергове навчання, разом з нашими психологами та педагогами та познайомилися з дослідженням нейропсихологів, стосовно того, коли ж можна сказати, що дитина готова «навчатися». У дослідженні, чітко формулюється кілька речей, зокрема : дитина готова до навчання, якщо у неї цілеспрямована поведінка (вона не бігає, не метушиться без причини), вміє концентруватися (якщо постійно відволікається і не може всидіти на стільці понад 10 хвилин — це не концентрація), не критична імпульсивність, відсутність підвищеної тривожності та демонстративної поведінки. Всі ці уміння приходять з часом, тією мірою як дитина росте і розвивається. Тому ми часто бачимо так різну картину серед дітей однолітків: хтось успішніший в навчанні, а у когось, як кажуть, «вітер в голові». Та це не їх провина, їм просто потрібен ще час для дозрівання їх готовності.
Українська дошкільна і шкільна освіта зараз стрімко розвивається, і дуже тішать позитивні зміни. Втім, є багато прогалин, зокрема в дошкільній освіті. Наприклад, якщо дитина досягнула шестирічного віку, і всі психологи на прийомі до школи або і самі батьки бачать — дитина не готова йти в школу, але і в садок її ніхто теж не прийме. То куди? Що робити з такими дітьми, яким потрібен зайвий рік для адаптації? Звісно, у приватних закладах така можливість є, але ж не всі мають кошти на приватний садок. Тому і виникають програми підготовки до школи, де під час цієї підготовки адаптовують, навчають вчитися, а заодно дають базові знання.
То що ж має знати дитина до першого класу?
Дитина має вміти орієнтуватися в просторі, вміти комунікувати та взаємодіяти, бути готовою до навантаження. Я знаю, що у Львові є багато курсів з підготовки до школи: при церквах, школах чи садках. Є дуже хороші варіанти, а деякі є просто хорошими бізнес проєктами, де банально заробляють гроші.
Свою «Академію успішного першокласника» я з командою створювала за зразком найкращих дошкільних закладів у Європі та США. Наші заняття проходять тричі на тиждень по 3 години у післяобідній час. Поясню чому тричі: таким чином дитина вивчивши матеріал, має змогу його повторити в короткому часі та засвоїти. Знаю, що більшість підготовок відбуваються раз в тиждень на вихідних. Але, на мою думку, це не дуже добре, за цей час справді можна навчити писати кілька літер чи цифр і сподіватися, що батьки у вільний час впродовж тижня будуть повторювати, аби дитина не забула цього до наступного разу. Це якщо ми говоримо про засвоєння класичного матеріалу, для адаптаційного моменту у школі потрібна регулярність, дисципліна і послідовність. Можливо, ви зауважували, що багато дітей гарно вміє рахувати чи знають літери, але якщо місяць чи два не повторювати це все, то вони швидко забувають матеріал. Це дія поверхневої памʼяті та не готовності до навчального процесу.
Тому моя однозначна відповідь, що дитина, йдучи до першого класу, має вміти слухати, вміти орієнтуватися в просторі, знати, де живе і хто її батьки, знати номер мобільного телефону батьків, вміти себе обслуговувати (від уміння самостійно одягатися до походу у туалет), а також розуміти, що вона навчається, і що її оцінюють.
Розкажіть трохи про вашу методику підготовки до школи
Цю методику розробляла команда фахових педагогів та психологів, вона є авторська. У нас теж є математика, мова та англійська, але це не стандартні уроки, де всі сидять і щось пишуть чи рахують. Усі уроки інтегровані, ми використовуємо спеціалізовані мобільні додатки або вебплатформи з інтерактивними завданнями та іграми, які сприяють розвитку різних навичок, таких як читання, математика, логіка. Створення інтерактивних навчальних середовищ, де діти можуть експериментувати з різними концепціями та отримувати навчальний матеріал у формі захопливих віртуальних ігор або симуляцій.
Попри це ми вчимося сидіти за партою, алгоритму поведінки у школі, вивчаємо себе та вчимося розмовляти. Згадайте себе у початкові школі, як було важко і соромно вийти до дошки чи просто дати відповідь на запитання вчителя. Нам важливо, аби наші вихованці вміли себе презентувати, були впевнені у собі, вміли висловлювати свою думку і, найважливіше, не соромилися просити про допомогу. Так, уявіть, що це велика проблема, діти не вміють просити про допомогу. Як у навчанні, так і в якихось інших небезпечних ситуаціях.
Наостанок, що б ви порадили батькам майбутніх першачків ?
Мислити не стереотипно, не так, як нам навʼязує суспільство. Ваша дитина — унікальна від самого народження і наше завдання розпізнати цю унікальність. Не можна сварити його чи її, бо у неї кострубаті букви — це згодом зміниться, а якщо і ні, це не найважливіше. Не можна панікувати, бо ваш хлопчик чи дівчинка зараз рахує лише до 10, а його однолітки до 100. Не порівнюйте своїх дітей, бо ваша дитина унікальна і можливо це єдине досягнення цієї більшості, яка вміє лічити до 100 на відміну від вашої дитини, яка створює чудесні історії та вірші. Маючи величезну фантазію, на яку ви не заважаєте. Не потрібно злитися, якщо вони у свої шість років не володіють вільно англійською, бо все прийде з часом і працею. Не потрібно дитину примушувати знати матеріал двох перших класів, бо потім у школі у них просто пропаде бажання навчатися, а коли прийде час докладати зусиль, вони просто відмовляться це робити. Моя порада і як мами, і як педагога: створіть для своєї дитини комфортні психоемоційні умови, умови, де її люблять, розуміють і підтримують. І, повірте, ви будете самі приємно здивовані результатом згодом.