• Головна
  • Ексклюзив
  • “Нам потрібні руки”: як львів'яни можуть допомагати армії без донатів

“Нам потрібні руки”: як львів'яни можуть допомагати армії без донатів

У четвер, 5 грудня, в Україні та світі відзначають Міжнародний день волонтера. Від початку повномасштабного вторгнення пройшло майже три роки, і хоча потреби військових не зменшуються, а навпаки — волонтерські центри Львова все частіше пустують. Крім того, в українському суспільстві помітно знизився рівень грошових пожертв — згідно з дослідженням Фонду демоініціатив, 61% громадян скоротили свої благодійні внески через фінансові труднощі.

LVIV.MEDIA поспілкувався з представниками волонтерських осередків у Львові й усі запевняють – рук не вистачає. Кількість охочих волонтерити фізично значно впала. Про те як і де у Львові можна допомогти армії не донатом – у матеріалі LVIV.MEDIA.

Пошиття білизни та прапорів

Одеситка Ольга Гудз почала волонтерити після повномасштабного вторгнення, коли переїхала до Львова. Все почалося з плетіння сіток, до якого долучилася з дітьми. Зараз же очолює волонтерський осередок у бібліотеці на площі Ринок, 9. Тут небайдужі шиють прапори, білизну, в’яжуть шкарпетки. За тиждень осередок виготовляє 25 прапорів та 400 пар білизни. 

Процес налагоджений: одні приносять необхідні матеріали, інші шиють речі по домівках. Згодом готові вироби пакують та відправляють на фронт чи у шпиталі. “Люди приходять, беруть матеріали, а потім приносять готові труси. Тоді я дивлюсь де в мене є запит від військових і туди відправляю”, — розповіла Ольга Гудз. Також у бібліотеці на площі Ринок плетуть маскувальні сітки.

За словами Ольги, раніше за день до центру могли приходити та допомагати з плетінням сіток маса людей — до 5 тисяч. Зараз же кількість охочих зменшилась в рази. Тепер цей процес охоплює близько 25 людей щодня – це ті, хто приходить постійно. “Ти брав шматочок сітки 20 на 20 сантиметрів, в’яжеш-в’яжеш, потім ідеш по шнурочки, бо закінчились. Повертаєшся – хоба! І тут вже хтось стоїть, а цей шматочок було моє. Ми плели сітки скрізь. І тут, і в коридорі, і там – скрізь. Тепер ми плетемо сітки тільки в одному залі”, – зітхає Ольга Гудз.

Переломним моментом для осередку став початок 2024 року, коли багато переселенців почали вертатися додому, зауважує Ольга.

Ольга Гудз за роботою. Фото: LVIV.MEDIA

Волонтерка додає, що робочі руки потрібні на всіх процесах і всього можна навчитися на місці: “В мене була дівчинка, 21-річна Валерія з Нью-Йорка Донецької області, каже: “Пані Оля, я хочу кроїти”, я їй кажу: “Лєра, ось лекало – стаєш і вирізаєш”. Вирізала одні – зрізала. Кажу їй, що тут трусів не буде. Лєра стала, двоє трусів зіпсувала, а на четверті-п’яті – Лєра як богиня!” – жартує Ольга Гудз.

Аби доєднатися до волонтерського осередку в центрі Львова, слід приходити за адресою площа Ринок, 9 (бібліотека). Сюди ж можна приносити натуральні тканини для пошиття білизни, нитки та інші необхідні матеріали. Про актуальні потреби Ольга Гудз повідомляє у Facebook.

“Посилки я сама беру на тачку і тягну на пошту. Якщо тут прийде дівчинка і скаже мені, пані Оля, я вам тут відкрою – тільки прийди. Я все навчу”.

Допомога у шпиталях

Ще одним видом безоплатної допомоги є підтримка та допомога військовим, які отримали поранення і перебувають у шпиталях. Засновниця ГО “Допомагаємо разом” Ольга Фіалка очолює такий осередок у Львові й разом з командою допомагає військовим з пораненнями, які перебувають у лікарні Святого Луки, лікарні Святого Пантелеймона та обласній клінічній психіатричній лікарні. Тут, так само як і у бібліотеці на Ринку, охочих допомагати бракує. За словами волонтерки, зараз у команді є всього 10 дівчат 

Фото: Ольга Фіалка

З дозволу лікарів вони допомагають важкопораненим бійцям із черепно-мозковими та спинними травмами. Волонтери приносять військовим у відділення реабілітації білкові коктейлі та засоби гігієни (вологі серветки, пеленки, сухі душі, все для гоління). Після переведення поранених до палати, благодійники підтримують бійців та допомагають фізично.

“Іноді треба допомогти пацієнту пересісти на колісне крісло, інколи просто порозмовляти – будь-яка допомога. Якщо ще людина не має родичів – тоді ми їй приділяємо більшу увагу. Є сироти, такі, в кого родичі на окупованих територіях залишилися, або ж, на жаль, відмовились від них”, – розповідає Ольга Фіалка.

Фото: Ольга Фіалка

Необхідні речі ГО “Допомагаємо разом” частково отримує завдяки співпраці з благодійними організаціями за кордоном, крім цього збирає гроші на потреби пацієнтів шпиталю в соцмережах. 

Аби долучитися до благодійно ініціативи у шпиталях слід звертатися безпосередньо до Ольги Фіалки за номером 097 434 5594, або у Facebook. Крім цього, можна приносити на Шевченка, 313 (Електрон) на потреби поранених бійців:

  • вологі серветки без спирту
  • пеленки 90х60
  • негазована вода
  • все для бриття
  • доглядові рукавиці (для миття тіла)
  • білкові коктейлі
Фото: Ольга Фіалка

Маскувальні сітки і кікімори

Кікімори – це маскувальний одяг для снайперів. Плетінням такого маскування, а також маскувальних сіток, займається волонтерський осередок, який також очолює Ольга Фіалка. До такої ініціативи може долучитися кожен охочий. “Ми все покажемо, все навчимо – кому що до вподоби”

Фото: Ольга Фіалка

Кікімори шиють на замовлення військових. “Коли поступає прохання від військових, я пишу дівчаткам у нашу групу і вони приходять ввечері після роботи і шиють. Хтось стає моделлю і на ній то шиють”

Щодо маскувальних сіток, то на початку повномасштабного вторгнення це був чи не найдоступніший та найпопулярніший вид допомоги війську. Зараз же потреба у сітках не зменшилась, розповіла журналістам ще одна львівська волонтерка Олеся Дацко. 

Фото: Олеся Дацко

“Переважно у нас є замовлення, часом на кілька місяців вперед. Адже як тільки рухається лінія фронту – там треба сітки. По-друге, вони є сезонні. По-третє, вони дуже горять, нищаться. Відповідно це така річ, як нам колись казали військові, — як бинти в лікарні. Крім того, держава досі не налагодила промислове виробництво таких сіток, тож ними військових забезпечують переважно волонтери. Тому потреба в них є дуже велика”, – зазначила волонтерка.

Маскувальні сітки плетуть у багатьох точках у Львові, зокрема:

  • вул. площі Ринок, 9
  • вул. Шевченка, 313 (Електрон)
  • вул. Шевченка, 270А
  • вул. Личаківська, 175 (церква Покрови Богородиці)
  • вул. Пасічна, 49А
  • вул. Кримська, 30
  • вул. Кубійовича, 35Б
  • вул. Загірна, 28А (Церква Свяченомученика Дмитрія)
  • вул. Богдана Хмельницького, 230А (церква Івана Хрестителя)

Усі центри є відкритими для відвідувачів. За словами Олесі Дацко, яка є координаторкою останніх трьох осередків, необхідні матеріали для плетіння сіток можуть надати й тим людям, які мають потребу сплести їх для колег по роботі чи родичів. 

Фото: Оксана Заграй

Волонтерка Оксана Заграй є координаторкою центру плетіння сіток у бібліотеці на вул. Шевченка, 270А. Вона також підтверджує, що кількість охочих плести сітки знизилась і в їхньому осередку. “Якщо раніше приходило до 50 людей плести сітки, в період з 2022 по 2023 рік, коли ми без світла сиділи і плели сітки під ліхтариками, то зараз – чим раз, тим менше людей приходить. Якщо дві-три людини в тиждень прийде, то добре. Ми стараємось щось робити власними силами, бо розуміємо – запити військових не меншають”. Наразі ж до волонтерства здебільшого залучаються працівники бібліотеки.

У бібліотеці закликають долучитись не лише до плетіння сіток, а й до виготовлення маскувальних халатів, окопних свічок, а також розпалювачів. “У нас все необхідне є. Нам треба руки – сідати і робити”.