Вперше у Шептицькому

Взявши квитки у касі за звичкою кажу: “До Червонограда”. “Один?” — питає касирка. “Так. Ніколи не була в Червонограді, а тепер вже й не побуваю”, — жартую я, адже вирушаю у перейменоване місто на півночі Львівщини — у Шептицький.  Парламент підтримав перейменування Червонограда на Шептицький ще 19 вересня. Та квиток на автобус, на початку жовтня, мені видали ще зі старою назвою.

Підійшовши до зеленого автобуса натрапляю на чоловіків, один з яких тримає в руках купку наліпок із новою назвою Червонограда. “Вже перейменували,” — говорить чоловік зі свіженькими вивісками. Та наш транспорт вирушає  у дорогу ще зі старою наліпкою “Львів — Червоноград — Сокаль”. Водій Роман каже, що показники маршруту на автобусі ще не поспішають міняти, але місцеві типографії уже їх виготовили: “Вони то все швидко надрукували, але розпорядження міняти ще не було”.

Сива пані з валізою, зайшовши в автобус, як і я, за звичкою просить у водія квиток до Червонограда, а не до Шептицького. Та й інші пасажири не наважуються говорити в голос нову назву шахтарського містечка. 

Думку людей не врахували, але й участь у голосуванні взяла всього двадцята частина мешканців

Червоноград перейменували в рамках закону про декомунізацію за рекомендацією інституту нацпам’яті. Нову назву місту на півночі Львівщини обрали нардепи у Верховній Раді.

Та можливість самим обрати нову назву міста була і у шептичан — для них проводили голосування. Тоді до переліку нових назв додали і стару — Червоноград. Відтак більшість мешканців і обрала саме Червоноград, висловлюючи таким чином протест проти зміни назви. Трохи менше людей проголосували за повернення історичної назви — Кристинопіль, а за пропонований варіант Шептицький — проголосували зовсім мало.

Пасажирка автобуса Мирослава дивується, чому в переліку назв був і сам Червоноград, адже через це містечко не назвали Кристинополем — саме  до цієї назви вона була найбільш прихильною. Однак Мирослава не заперечує нової назви: “Будемо звикати”. 

Міський голова Шептицького, Андрій Залівський, пояснив LVIV.MEDIA, що стару назву додали у перелік свідомо через тиск: “У жовтні були слухання в народному домі, де певна група осіб наполягала на тому, щоб залишити місту назву Червоноград. Закон України цього не передбачав, але з того боку був тиск, викрики, образи. Відповідно комісія пішла на зустріч і допустила назву Червоноград”.

До слова, участь в голосуванні взяли всього 3 тисячі жителів з 60 тисяч населення міста. Таку ж пасивність у рішенні щодо перейменування міста виявили і місцеві депутати. Їхні голоси “за” і “проти” перейменування були рівними. “Половина була за перейменування, половина не була. Відповідно, не було бажання голосувати, а у мене не було бажання подавати тільки одну назву, за яку більшість проголосувала — Червоноград. Чому? Тому що закон цього не передбачав. І виглядати невігласом, посміховиськом на всю Україну, як міський голова я не хотів”, — каже мер Залівський.

Відтак, через те що у Червонограді ані мешканці, ані депутати не змогли самі вирішити як назвати місто, право перейменування перейшло до Верховної Ради. Так Червоноград й став Шептицьким.

Шахтар при в’їзді: знести чи не знести

На в’їзді до Шептицького мене зустрічає великий кам’яний шахтар із надписом “Червоноград”.  “Думаєте будуть зносити шахтаря?”, — питаю у водія автобуса. “Думаю будуть перевзувати, бо чоботи йому тиснуть”, — з усмішкою відповідає чоловік.

Шахтар таки залишиться стояти перед містом, стверджує мер Шептицького. Ймовірно, змінюватимуть лише надпис, але не на “Шептицький”. “Я буду вносити пропозицію не писати там назву міста, а написати там “місто шахтарської слави”, тому що це історія. Сам надпис обговоримо ще колегіально,” — пояснює Андрій Залівський. Натомість нову назву міста, за погодження депутатів, водії побачать на табличці перед в’їздом у місто, де писатиме “Вас вітає місто Шептицький”. 

Чи треба міняти документи мешканцям?

Найбільше люди обурюються тим, що нібито треба міняти усі документи через нову назву. Так вважає і водій Роман: “Побачите, місяця два-три буде все спокійно, а потім почнуть примушувати міняти документи”. Натомість у міськраді повідомляють, що “Шептицький” вписуватимуть у документи лише тоді, коли буде необхідність робити нові документи. Зокрема бігти змінювати місце реєстрації зараз не потрібно. Це можна буде зробити під час обміну паспорта чи зміни прізвища, тобто коли виникне потреба. Натомість у Дії реєстрація вже змінилася.

Дійсними залишаються й ті документи, які засвідчують право власності на нерухомість — нова назва міста з’явиться хіба при зміні власності.

Кристинопіль посеред нас

Вже прогулюючись Шептицьким я помітила, що не лише пані Мирослава з автобуса прихильна до назви Кристинопіль. Лише за годину я тричі зустріла історичну назву Шептицького. Саме так називається ТЦ у самому центрі міста. Також цю назву носить місцевий хор і пекарня. 

По дорозі також натрапила й десь на десяток комунальних установ зі старими табличками, де згадується Червоноград — їх усі мають замінити. Рішення про перейменування комунальних установ, міської ради, виконкому та виконавчих органів затвердили під час сесії у четвер, 3 жовтня. 

Скільки грошей витратять на заміну табличок та штампів — невідомо. За словами мера, вартість не підраховували через те, що міняються ціни: “Сьогодні це може одна ціна бути, завтра буде інша ціна. Печатка не коштує дорого, вивіска теж не коштує дорого”. Вивіски мінятимуть після 17 жовтня, відповідальність за це нестимуть керівники підприємств. “Хтось це зробить за тиждень, хтось це зробить за місяць,” — додає Андрій Залівський.

Чи буде Шептицький водоканал

Прогулюючись заходжу на територію школи, з якої вибігають троє школярів. “Хлопці, як вам нова назва міста?” — питаю навздогін. “Ми проти. Червонограду не підходить Шептицький”, — не обертаючись вигукує один із них.

Учні першої гімназії далеко не єдині, хто проти перейменування міста на Шептицький. Серед обурених новою назвою і медійники, зокрема львівський журналіст Остап Дрозов. “У випадку з Шептицьким гіршого способу занизити величаве ім’я Митрополита годі й придумати … Тепер у світ широкий підуть такі словосполучення, як каналізація Шептицького, і Шептицьке сміттєзвалище, і Шептицька панчішно-шкарпеткова фабрика, і очисні споруди Шептицького”, — написав Дроздов.

Як альтернативу, у міськраді запропонували керівникам організацій не вказувати у назві комунальних установ місто. До прикладу, буде КП водоканал Шептицької міської ради. “Ми врахували побажання і львівських відомих людей, і місцевих. Тобто є пам'ять, є постать на яку треба рівнятися. Тому, щоб не нівелювати її, ми робимо чисто функціональні такі назви,” — зазначив мер Залівський.

Чому Червоноград назвали Шептицьким

На території Василіянського монастиря, що у так званому “старому місті”, стоїть погруддя Шептицького. Як вдалося дізнатися — цей пам’ятник розташований там не просто так.

Від монастиря вирушаю до палацу Потоцьких, який розташований недалеко серед приватних будинків. Там історикиня Ольга Путько розповідає, що саме у Василіянському монастирі, як монах Василіянського чину, Андрей Шептицький прийняв вічні обіти і зрікся мирського життя. Тобто саме у Кристинополі митрополит присвятив своє життя Богові.

“В експозиції нашого музею знаходиться документ брата Андрея про складання вічних обітів. Документ писаний латиною і церковнослов'янською мовою. І підписаний внизу, що подія відбулася у Кристинопільському монастирі святого Олупія при церкві святого Георгія”, — вказуючи на старий документ розповідає пані Ольга. 

Прийняття вічних обітів не єдине, що пов’язує Шептицького з містом. “Коли він вже був митрополитом галицьким і львівським, він також був вчителем богослов'я при Василіянському Кристинопольському монастирі. Тобто він неодноразово приїздив до Кристинополя для читання богословських студій” — додає зберігачка фондів музею.

Дорогою назад заходжу ще на територію дерев’яної церкви Пресвятої Богородиці. Саме тут нещодавно поставили пам’ятник митрополитові, в честь якого назвали місто. Освятити його мають у неділю, 5 жовтня. Це буде перший пам’ятник Шептицькому у Шептицькому.

Підійшовши до пам’ятника починає молитися вірянка. Після завершення молитви Анна розповідає мені, що нова назва міста їй дуже подобається. Будучи вивезеною дитиною в Росію, Анна повернулася до Червонограда російськомовною й навченою не вірити в Бога. Тут уже мусила перевчатися говорити й почала ходити до церкви. Пані Анна переконана, Шептицький значно краща назва ніж Червоноград.

Нагадаємо, раніше LVIV.MEDIA розповідав історію міста та перейменувань. Зокрема про те, як з’явився Кристинопіль та чому його переназвали у Червоноград.