Історія годинника на монастирі бернардинів
Чи великий це відрізок часу — 5 хвилин? Якщо зранку ви застрибнули в маршрутку після 5 хвилин очікування, то, напевно, назвете це вдалим початком дня. Якщо ж ваш ноутбук зависне на 5 хвилин під час віртуального захисту дипломних робіт… То на чиїйсь голові може побільшати сивих волосин… А одного разу 5 хвилин вирішували долю цілого міста. Принаймні так стверджує львівська легенда, пов’язана з годинником Бернардинського монастиря.
Легенда про час
Ця історія нібито трапилася у XVII столітті, коли українські міста жили під загрозою ворожих нападів. У ті часи Львів був захищений потужними оборонними стінами, проте вразливим місцем залишалися міські брами. Через них вороги могли проникнути всередину і зрівняти місто з землею. Під час одного з нападів руйнування вдалося уникнути тільки завдяки пильному ченцеві.
Згідно з переказом, монах щовечора підіймався на вежу, щоби пробити сьому годину. Це було сигналом для сторожі, що пора зачиняти брами. Здавалося би, обов’язок ченця був нудним та одноманітним, проте якось увечері, за звичкою піднявшись на вежу, він помітив ворожі полчища, які, немов стихійне лихо, мчали до міських мурів. Годинник показував тільки за п’ять сьому, проте монах не розгубився, швиденько перевів стрілки уперед і пробив сигнал. Так міські ворота зачинилися вчасно і Львів було врятовано. Після цього випадку влада дозволила, щоби на вежі церкви святого Андрія сьома година завжди пробивала на п’ять хвилин скоріше. Ця традиція протривала впродовж певного часу, вшановуючи доленосний вчинок одного ченця. Хіба не дивовижно, яку роль відіграв годинник у збереженні Львова?
Погляньмо на механізм, який прикрашає Бернардинський костел сьогодні. Він розміщений майже на висоті пташиного польоту. Краєвид із верхівки вежі вражає: мабуть, вистачить однієї миті, щоби закарбувати побачене на все життя, проте водночас його краса ніколи не набридає. Тутешній годинник має привілей цілими днями споглядати пейзаж, заради якого людям-відвідувачам доводиться дертися вгору нескінченними сходами. Чорний колір його циферблата вдало контрастує із золотими римськими цифрами. Механізм не має секундної стрілки, натомість годинна і хвилинна формою нагадують елегантні видовжені трикутники. Сам по собі годинник немовби губиться серед архітектурної композиції костелу, проте не забуваймо, що саме частинки створюють ціле. Як гадаєте, чи можна за п’ять хвилин розглянути цю пам’ятку, звернувши належну увагу на кожну її деталь?
Історія часу
Перша історична згадка про церкву Бернардинів датується 1460-им роком. За наступне сорокаліття будівля пережила дві пожежі. Проте свого сучасного вигляду вона набула на початку XVII ст. завдяки планові костелу, який створив Бернард Авелідес. Майстри зводили храм приблизно 15 778 800 хвилин (тобто 30 років). За цей час пішов з життя зачинатель робіт Павло Римлянин, тому готову споруду представляв Амвросій Прихильний.
Сучасний годинник з’явився на вежі костелу в 1753-му році. У період вигнання бернардинів, його було занедбано, проте після повернення ордену механізм повернувся до життя. Якийсь час він навіть був єдиним вежовим годинником у Львові після того, як у 1826-му році обвалилася стара вежа міської Ратуші.
За іншою легендою, про ремонт механізму дбав старий монах-бернардинець. Настільки великою була його любов до годинника, що він затуляв дірки в корпусі власним одягом. Ми навіть не знаємо імені цього самовідданого трудівника, проте, ймовірно, саме завдяки ньому механізм досі працює, загартований часом, і продовжує нагадувати нам про цінність п’яти хвилин.