Про військовий облік жінок, бо це — перевага України над Росією
Наказ Міністерства оборони України, щоб поставити на військовий облік українських жінок, сколихнув суспільство: він повеселив, налякав та показав багато проблем (особливо в МОУ).
Критикувати Міністерство оборони дуже не хочеться, бо у нас війна з Росією. Але їх комунікація не просто погана, вона — провальна, тому рішення викликало зворотну реакцію. Так вони точно не мотивують людей іти захищати країну. Погрози штрафами й кримінальною відповідальністю, розповіді про стандарти НАТО і заяви, що процедури ще розробляються — показує ставлення міністерства до людей. Тішить те, що все це почали та реалізовували люди з команди вже колишнього міністра оборони і є надія, що нова команда проведе потрібні зміни.
Жінки — сила української армії
Тільки дурні насміхаються із присутності жінок в армії. Жінки — це дуже великий потенціал для оборони країни. Якщо порівнювати сили та засоби військ України та Росії, то ми значно поступаємось. Але треба розуміти, що ключову роль на війні завжди відіграє не сучасна техніка та її кількість, а людина. Тому так важливо мати великий і боєздатний резерв. У нас є кваліфіковані резервісти, що пройшли війну. Але цього може не вистачити при повномасштабному вторгненні. Тому потрібні додаткові резерви. І саме жінки можуть стати цим резервом.
Наше суспільство поволі відходить від стереотипів про жінок в армії. Понад 31 тис. жінок служать у Збройних силах України, є жінки на посадах генералів, перша кандидатка вже пройшла відбір у сили спеціальних операцій. І на відміну від Росії у нас жінки перестають буди "слабкою половиною армії" чи "окрасою наших військ". Вони — рівноправні військові. Звичайно, ще є багато випадків сексизму і домагань, що гальмують зміни. Проте зміни відбуваються.
В Росії є велика проблема із наповненням не тільки резерву, а й призовом в армії. Кількість чоловіків, що придатні до служби швидко зменшується. Експерти рекомендують перекривати недостачу кадрів шляхом залучення жінок. Але суспільство і система не сприймають цього. Зараз в російській армії є понад 51 тис. жінок, що не дуже багато враховуючи розмір самої армії. Відповідно ми маємо потенціал росту людської сили армії, а вони ні.
Говоримо одне, робимо друге
"Настав кінець ери військкоматів. Замість них в Україні діятимуть територіальні центри комплектування відповідно до адміністративно-територіального устрою держави. У випадку загострення ситуації на доукомплектування військових частин тепер відведені лічені дні, що відповідає вимогам "Стратегії воєнної безпеки України" щодо всеохопної оборони. Створено Єдиний державний реєстр військовозобов’язаних і стартували проєкти щодо цифровізації процесів військового обліку: Е-реєстрація, Е-військовий квиток, Е-транспорт, Е-ТЦК", – заявив у березні вже колишній міністр оборони України Андрій Таран.
Тут тільки два питання: перше — чому все відбувається не так, як казав міністр; друге — чи знають і як реалізовують реформу (крім зміни назви) військові комісари.
Хочемо як в Ізраїлі
Реформувати українську армію за зразком Ізраїлю вимагали з 2014 року. Та більшість тих, хто вимагав, не до кінця розуміють, що там все відбувалось еволюційним шляхом. І люди у формі та зі зброєю на вулицях міста не викликає страху та бажання написати пост у ФБ, що "все пропало". Там ніхто не насміхається з військового обов’язку. А у нас досі є проблема із призовом чоловіків та ставленням до служби.
Тому будь-які зміни треба комунікувати та обговорювати. Ми рано чи пізно прийдемо до того, що служити в армії, резерві чи територіальній обороні буде нормою та обов’язком, а не "героїзмом". Але міністерство оборони має не образливо щось вкидати в інформаційне поле, а системно щодня працювати зі своїми потенційними підлеглими. Жінки — це великий ресурс і потенціал армії та нашої обороноздатності, але старт великої комунікації з ними уже провалили.
Військовий облік — "інвентаризація"
По іншому описати дії Міністерства мені важко. Для чого? Як? Хто? Куди? Відповідей немає. Немає їх навіть після інформаційного тиску та вимог надати роз’яснення. Представники відповідальних структур, які виходять до ЗМІ, говорять суперечливі речі. Або взагалі не розуміють, що роль та функції військкоматів змінилась.
23 травня 2021 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку" № 1357 на підставі якого і був виданий Наказ. Міністр підписав документ 11 жовтня. П’ять місяців! П’ять місяців міністерство мало на комунікацію змін та пояснення, але нічого не зробили. Варто запитати, чому такий наказ готувався аж п’ять місяців?! Ще майже два місяці наказ погоджувало Міністерство юстиції, теж ніхто нічого не казав. Юристи теж не побачили, що є проблеми з переліком спеціальностей, хоча тепер всі розказують, що, мовляв, "перестарались".
Також треба зазначити, що "державна реєстрація нормативно-правового акта проводиться протягом 10, а якщо акт має великий обсяг — 15 робочих днів з дня, наступного після надходження його до органу державної реєстрації". І ту ще два питання: це міністерство юстиції порушило законодавство чи Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку не справляється зі своїми обов’язками та так довго доставляло документ на відстань 2 км?
Чому міністерство заявляє тільки про "сотні тисяч жінок", а не "мільйони" — теж питання. Вони дали перелік із 35 фахових напрямків та майже дві сотні спеціальностей. Якщо вам так мало спеціалістів треба за кожним напрямком, то це можна було вирішити без такого комунікаційного трешу. Центри комплектації якраз і мають шукати людей.
Судячи з коментарів, які дали військові, то всі жінки мають надати свої документи у Центри комплектації й ті вже приймуть рішення — чи вони беруть на військовий облік. Так виглядає, що всі 12 з половиною мільйона українок у віці від 18 до 60 мають подати документи.
Маніпуляції
Жінок не призивають на війну, вони не будуть служити в армії, а просто стають на військовий облік. Проте виникає питання: для чого їх ставити та що вони будуть робити в разі оголошення воєнного стану? І відсутність відповіді буде породжувати все нові й нові маніпуляції та вигадки.
Водночас Міноборони теж треба вирішити — для чого їм ці жінки. Може все-таки варто проводити для них навчання, навчити користуватись військовою технікою (машини військового зв’язку все-таки трошки відрізняються від мобільних телефонів), зброєю та пояснити як працює військова система, що і коли робити. Бути на військовому обліку це — не проста формальність в країні, яка воює.
Можна не проходити медогляд
Постанова Кабінету міністрів України №291 від 22 квітня 2020 року говорить:
"На період встановлення карантину та протягом 30 днів після закінчення такого періоду дозволяється залучення працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення, визначених переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 р. № 559 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 21, ст. 950), строк періодичного профілактичного медичного огляду яких припав на період карантину, без проходження відповідного профілактичного медичного огляду" (пункт 3, чинний станом на 25 грудня 2021 року).
Центри комплектацій теж керуються цією постановою. Особисто, на підставі цього документа, відмовився від проходження медкомісії у листопаді 2020 року. Карантин у нас діє ще точно до 31 березня 2022 року.
Military ID
Military ID — сервіс, який передбачає створення реєстру військовозобов’язаним та надання відповідних послуг. Його анонсувало Міноборони та підтвердило Міністерство цифрової трансформації. Також в Україні діє Закон, відповідно до якого державні органи не мають права вимагати документи або інформацію, якщо вона вже є у державних реєстрах і базах. Усі документи, які треба подати жінкам у Центри комплектації, є в базах.
Відповідно, запуск цього сервісу дозволив би уникнути черг та проблем. Жінки реєструються, Дія підтягує всі документи про них, в тому числі про роботу (є дані Пенсійного фонду), Центри комплектування вивчають документи й дають висновок — хто їм підходить. І тільки ці жінки проходять процедуру далі: медогляд та отримання військового квитка. Медогляд це — теж проблема, бо те що є у Центрах комплектування зупинилось у розвитку років так 30 тому. Усі висновки, які надає комісія, може дати сімейний лікар. Або надати направлення на огляд в лікарні, завантажити висновки у базу даних звідки Дія підтягне їх в Military ID та зробить видимими для військових. Прийняте рішення, видача документу і тільки тоді жінка приходить в Центр комплектації забрати військовий квиток. Фото теж можна надати онлайн.
Математика протестує
В Україні 12,5 мільйона жінок у віці від 18 до 60 років. 2022 рік буде мати 249 робочих днів. На цей час Центри комплектації мають два приймальні дні для охочих стати на військовий облік. За даними на сайті Міністерства оборони, у нас близько 200 центрів комплектації. Перелік спеціальностей передбачає, аж ніяк не кількасот тисяч жінок, що мають стати на облік. Тому суто математично не можливо організувати роботу. Особливо, враховуючи відповіді комісарів, які не можуть чітко пояснити та не мають однієї позиції, а отже, ще нема інструкцій що і як робити. Тож робота розпочнеться не з перших днів нового року.
Травмована бюрократія
Що зроблять підприємства, установи та роботодавці коли отримають перші листи про військовий облік жінок? Змусять усіх піти в центри комплектації та отримувати військові квитки або документи, що вони не підпадають під перелік спеціальностей. Чи будуть відповідальні за військовий облік самостійно розбиратись? Ні, вони перекладуть відповідальність на жінок. Точно можна гарантувати, що однієї норми дотримаються — штрафи для роботодавців.
І не варто військовий облік жінок порівнювати із обліком чоловіків. Це — кардинально різні речі. У чоловіків весь процес починається зі школи. Вони на кожному новому етапі життя додають документи й мають готові справи. Жінки мають зробити зразу те, що чоловіки робили роками.
Приниження
Медогляди, колись у військкоматах, а зараз в центрах комплектації — це перший етап підготовки до служби. Тут тебе ще не принижують та не пригнічують, але поводяться, м’яко кажу, неприйнятно. Десять людей роздягнулись до спідньої білизна, залишили одяг та речі на свій страх і ризик, пішли по кабінетах (по колу) з перевірками, які зазвичай нічого в тебе не знаходять, якщо ти не будеш кричати, що маєш проблеми. Знімай, покажи, нагнись, повернись, все нормально — суспільство нормально сприймає такі речі, коли мова йде про чоловіків. Але з жінками такі речі не пройдуть. Чому ніхто не враховує, що вони по іншому будуть сприймати такі дії?
Ми змінимось
Подальший розвиток та свідоме й широкомасштабне залучення жінок до служби забере в українському патріархальному суспільстві останній аргумент чоловіка. Тепер схема "чоловік —захисник, жінка — берегиня" працювати не буде. І це точно пришвидшить зміну ролей у суспільстві, зменшення стереотипів та упереджень. У моїй інформаційній бульбашці найбільше обурення та насмішок з наказу було від чоловіків, які не служили, свідомо ухилялись від служби, чи є прихильниками патріархальних і консервативних устоїв у сім’ї.
P.S.
З власного досвіду зміни місця військового обліку (знімання з обліку не рахуємо, бо в жінок його не буде). Два походи в Центр комплектацій, дві великі черги, два втрачені дні. Не хотіли ставити на облік без медкомісії. Пояснив, що в час пандемії можу відмовитись від медогляду, після наради — підписали всі документи. Постійні черги, повільна робота працівників, відсутність умов для очікування. Десять людей в холі вже порушували всі рекомендації Міністерства охорони здоров’я під час пандемії.