Дешеві російські енергоносії та зростаючий попит зі сторони Китаю були драйверами економічного зростання країни в минулому десятилітті. Російська агресія проти України, курс на ізоляціонізм США та торгові війни принципово змінюють звичну матрицю основного промислового гіганта ЄС. З якими викликами повинна впоратись ФРН, щоб залишитись в трійці основних світових економік у наступні роки?
Економічна стагнація
Конкурентоспроможність промисловості Німеччини – ключовий фактор для збереження її позиції серед провідних економік світу. Проте високі витрати, бюрократія та повільна адаптація до нових реалій створюють серйозні проблеми. Це особливо відчутно в таких секторах, як автомобілебудування, машинобудування та хімічна промисловість, які є основою економіки.
Енергетична криза, спричинена відмовою від ядерної енергії (політичний крок з благими «кліматичними» намірами), залежність від російських енергоносіїв (до 2022 року) та перехід до відновлюваних джерел суттєво підвищили ціни на електроенергію. У 2024 році промислові підприємства платили в середньому 0,25–0,30 євро за кВт·год, що значно вище ніж у конкурентів.
Наприклад, німецький хімічний гігант BASF змушений скорочувати виробництво на деяких заводах у Німеччині, тоді як потужності компанії в США чи Китаї залишаються рентабельними (ціни на електроенергію у США для промисловості становлять близько 0,08–0,12 долара за кВт·год, а у Китаї - 0,10–0,15 долара за кВт·год), що дає змогу компаніям цих країн демпінгувати на глобальному ринку.
Німецька промисловість традиційно орієнтована на експорт (близько 50% ВВП залежить від нього), але зростаюча конкуренція з Азії та Америки ускладнює збереження ринкових позицій. Німецький автопром втрачає частку на китайському ринку, тоді як місцеві бренди нарощують завдяки нижчим цінам і адаптації до місцевих потреб. Південна Корея активно просуває свої бренди, пропонуючи якісні електромобілі за нижчою ціною, ніж німецькі аналоги. У США Ford і General Motors отримують державні субсидії для розвитку електромобілів, що дозволяє їм конкурувати з німецькими брендами на американському ринку.
Треба визнати, що в Німеччині повільно впроваджуються передові технології, як-от штучний інтелект та автоматизація, що відчутно знижує конкурентоспроможність продукції. Хоча провідні автовиробники інвестують у електромобілі, проте вони відчутно відстають у розробці програмного забезпечення. Volkswagen витратив мільярди на платформу MEB+, але зіткнувся з проблемами якості ПЗ, що затримало випуск нових моделей.
Старіння населення та система соціального забезпечення
Демографічні зміни суттєво змінюють німецький ринок праці. Згідно з підрахунками Німецького економічного інституту, протягом наступного п’ятирічного періоду приблизно 5,2 мільйона німців досягнуть пенсійного віку, тоді як лише 3,1 мільйона виповниться 20 років і вони будуть в стані виконувати якусь роботу. Такий розвиток подій ставить під сумнів фінансування розвинених соціальних систем. Також обмежиться потенціал зростання німецької економіки в довгостроковій перспективі.
Люди похилого віку потребують дорожчого медичного обслуговування, а старіння населення ще більше обтяжить пенсійну систему, за якою нинішні працівники платять за нинішніх пенсіонерів. Це може вимагати ще більших державних виплат із федерального бюджету, а пенсії вже зараз складають більше однієї п’ятої державних витрат.
Проте пенсійна реформа майже не фігурувала у виборчій кампанії. І ХДС Мерца, і СДПН виключили можливість підвищення пенсійного віку, який наразі планується збільшити до 67 років в перспективі до 2031 року. Крім того, соціал-демократи хочуть і надалі гарантувати виплати пенсіонерам на рівні 48% середньої зарплати; Мерц каже, що він виступає за стабільні пенсії, але менш конкретний щодо того, як це буде досягнуто.
До речі, виборці старше 60 років склали 42% тих, хто міг голосувати у нещодавніх виборах. В 1990 році таких було 26%. Зрозуміло, що більше половини з цих 42% проголосували за альянс ХДС/ХСС Мерца або ймовірного партнера по коаліції — соціал-демократів.
Зростання та стримування імміграції
З одного боку, імміграція необхідна для економічного зростання та демографічної стабільності, з іншого – потребує ефективного контролю та управління, щоб уникнути соціальних конфліктів і політичної поляризації.
Щоб скоротити брак робочої сили та фінансувати свою щедру систему соціального забезпечення, Німеччина продовжуватиме залучати мігрантів та інтегрувати їх у виробниче середовище.
ФРН має старіюче населення та низьку народжуваність, і за оцінками демографів, до 2035 року країні бракуватиме близько 7 млн робочих рук.
Проте велика кількість іммігрантів, зокрема біженців, потребує значних ресурсів для їх інтеграції: мовних курсів, освіти, житла та працевлаштування. Після «сирійської» міграційної кризи 2015 року країна прийняла понад 1 млн. біженців, і багато з них досі стикаються з труднощами на ринку праці.
Зростання імміграції викликає занепокоєння серед частини населення щодо конкуренції за робочі місця. Це підсилює в суспільстві підтримку правих партій, як-от "Альтернативи для Німеччини", яка виступає за жорсткіші міграційні обмеження.
Як уже заявляв Фрідріх Мерц, у 2025 році уряд планує посилити міграційну політику, скасувавши можливість отримання громадянства після трьох років проживання та призупинивши деякі програми для біженців. Це реагування на суспільний запит, проте надмірне обмеження імміграції може загострити дефіцит робочої сили, особливо в секторах, де потрібні малокваліфіковані працівники (будівництво, догляд). Наприклад, у 2023 році в Німеччині бракувало близько 400 000 працівників у сфері догляду за літніми людьми.
Bürgergeld
Підтримка доходів для довготривалих безробітних, відома як Bürgergeld (форма державної допомоги, яка є основним забезпеченням для працездатних, але тимчасово безробітних осіб) коштує країні приблизно 50 мільярдів євро в рік.
Це означає, що вони отримують до 563 євро на місяць, а держава в окремих випадках також покриває витрати на оренду житла та комунальні послуги. На дітей надається додаткова дотація в залежності від віку.
Як це виглядає на конкретному прикладі: до війни ви нелегально працювали на німецьких новобудовах за польською робочою візою. З початком війни отримуєте легалізацію шляхом механізму тимчасового захисту і перевозите в країну свою сім’ю. Вуаля: отриманих від німецького уряду коштів достатньо для оренди комфортної квартири у Франкфурті. Невеличка бізнес-схема, але все в межах чинного законодавства.
Фрідріх Мерц під час виборчої кампанії заявляв, що однією з його перших дій буде заміна Bürgergeld на більш суворе базове соціальне забезпечення (Grundsicherung), таким чином звільняючи фіскальний простір для зниження податків для компаній і працівників. Тимчасові безробітні будуть змушені задовольнятися меншими витратами, а ті, хто не хоче працювати, повністю втратять пільги.
Насправді Bürgergeld не є аж настільки витратним для ФРН, але ця тема активно педалювалась під час останньої виборчої кампанії, тому зміни будуть
Переозброєння спустошеної армії
Бойова готовність німецької армії зараз нижча, ніж під час вторгнення Росії в Україну. Генеральний інспектор Бундесверу вважає, що Росія може здійснити напад на країни НАТО вже у 2029 році, який вважається межовим для переозброєння німецької армії.
Після трьох десятиліть нехтування витратами на власну безпеку, заснованого на припущенні, що Берліну більше ніколи не доведеться вести звичайну сухопутну війну в Європі, Бундесвер становить невелику частину від свого розміру станом на кінець Холодної війни.
До прикладу, країна має лише близько 300 бойових танків, у порівнянні з понад 6 000 у 1992 році.
Німеччині також не вистачає особового складу: оперативну готовність Бундесверу забезпечують 180 000 військовослужбовців. Кількість діючих резервістів становить лише близько 35 000 осіб. І це на країну з населенням більше 80 мільйонів осіб.
Переозброєння німецької армії на суму 1 трильйон євро за 10 років виглядає амбітним, але наразі немає офіційних підтверджень, що саме такі сума і термін закладені в плани Німеччини.
Поки що ФРН прагне досягти необхідних в НАТО витрат на оборону щонайменше 2% ВВП. У 2023 році військовий бюджет становив близько 66,8 мільярда доларів, що робить Бундесвер сьомим за фінансуванням у світі. Для порівняння, 1 трильйон євро за 10 років означав би щорічні витрати приблизно на 100 мільярдів євро, що значно перевищує поточний бюджет. Такий стрибок вимагав би політичного консенсусу та економічного планування.
Чи реальний план на 1 трильйон?
Хоча Німеччина має один із найбільших ВВП у світі (близько 4,5 трлн доларів у 2024 році), такі витрати означали б виділення приблизно 2,2–2,5% ВВП щороку лише на переозброєння, не враховуючи інші оборонні витрати. Це можливо, але потребувало б значних бюджетних змін. Також такі плани зіткнулися б із внутрішньою опозицією, адже в Німеччині присутні сильні пацифістські настрої та чітко розставлені пріоритети в соціальній сфері. До того ж, на все потрібна згода Бундестагу. Натомість реальні кроки вже зараз – це робота в межах фонду на 100 мільярдів, започаткованого ще Олафом Шольцом.
Бюрократія та регуляторне навантаження
У багатьох німецьких містах отримання дозволів чи ліцензій досі вимагає особистих візитів в регуляторні органи та підготовку купи документів. Реєстрація бізнесу може тривати тижнями. Журнал реєстрації журналів – це про німецьку бюрократію. Державні установи Німеччини досить повільно переходять на цифрові сервіси, що знижує ефективність адміністрування та довіру громадян.
А наприклад Естонія – лідер цифровізації в ЄС – пропонує 99% державних послуг онлайн через платформу e-Estonia. Громадяни можуть голосувати, сплачувати податки чи реєструвати компанії за лічені хвилини. У Німеччині аналогічна платформа (як-от Deutschland-Online) залишається фрагментованою і недосконалою. Країна має складну систему регуляцій, де дозволи на нові проєкти, особливо в технологічних чи промислових секторах, можуть займати місяці чи навіть роки.
Будівництво нового заводу з виробництва акумуляторів для електромобілів у Німеччині може тривати 2–3 роки через екологічні перевірки та бюрократичні процедури. Наприклад, Tesla зіткнулася з численними затримками при будівництві Gigafactory у Грюнгайде через протести місцевих мешканців та регуляторні перепони.
У Китаї аналогічний завод можна побудувати за 12–18 місяців завдяки спрощеним процедурам і підтримці держави. Наприклад, CATL (лідер виробництва акумуляторів) запустив новий завод у провінції Цзянсу за рекордні 10 місяців. У США такі проєкти також реалізуються швидше завдяки федеральним і штатним програмам прискорення інфраструктурних інвестицій.
Що потрібно зробити
Втрата конкурентоспроможності промисловості загрожує економічному зростанню країни. Наприклад, у 2023–2024 роках промислове виробництво скоротилося на 2–3% через високі витрати та слабкий попит, тоді як економіки США та Китаю зростали. Щоб подолати цей виклик, Німеччині потрібно:
- Субсидувати енерговитрати для промисловості або прискорити перехід до дешевих відновлюваних джерел;
- Спростити регуляторні процедури для швидшого запуску проєктів;
- Інвестувати в ШІ, автоматизацію та програмне забезпечення, щоб наздогнати технологічних лідерів;
- Розвивати програми підготовки кадрів і залучати іноземних фахівців.
Все це дуже непрості виклики для нового німецького уряду і до всього на фоні тектонічних змін у світі та європейської війни.
Автор – Юрій Мариняк IQ-аналітика
Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA