Такої жорсткої політичної кризи в Берліні вже давно не було. Урядова коаліція, до якої входили соціал-демократи, вільні демократи і «зелені», розвалилася. Почалося з того, що федеральний канцлер Олаф Шольц брутально викинув з уряду міністра фінансів, представника Партії вільних демократів – Крістіана Лінднера. Що потягнуло за собою відставку ще двох міністрів – Марко Бушмана (юстиції) та Беттіни Штарк-Ватцінґер (освіти). Третій міністр від Партії вільних демократів – Фолькер Віссінґ, зрадив свою політичну силу і залишився очолювати транспортне відомство. 7 листопада партія зробила заяву про вихід зі «світлофорної» коаліції. «Світлофор» потьмянів, але не згас.
Останні дні коаліції
Олаф Шольц швидко поміняв відставлених міністрів і взявся керувати в парі зі «зеленими». На практиці це означає, що коаліція «ні жива ні мертва». Вона нібито формально існує, але через відсутність більшості в парламенті не може приймати рішення. Для продовження життя їй потрібний транзитний партнер, бути яким, при її реноме «потопельниці», мало хто зважиться. І тут короткий опис історії цієї кризи, її причин та передумов є вкрай важливим.
Якщо співпрацю між соціал-демократами та «зеленими» ще хоч якось можна було уявити, то присутність в команді «лібералів» з опорою на великий бізнес робило розвал коаліції питанням часу. Вільні демократи в останній момент вирішили не рятувати Олафа Шольца за рахунок своєї репутації і перейшли в наступ. Їхній міністр фінансів Крістіан Лінднер виступив з власною програмою «Поворот економіки», де заявив про необхідність зменшення податків для бізнесу та зміни в пенсійній системі. Коаліція затріщала і стало зрозумілим, що Лінднер готує для своєї партії відхід. Відхід з найменшим негативом за те, що цей уряд довів до стагнації економіку і виявився неспроможним вирішити найбільш нагальні питання.
Шольц
Публічна позиція Лінднера викликала шквал обурення у канцлера Шольца. І тоді цей майже завжди напівсонний і несміливий чоловік враз перетворився на грубого і брутального політика. Причиною цьому був страх втратити крісло і намаганням здобути шанс до наступних виборів хоч трохи поправити політичний візерунок партії. Не таємниця, що його СДПН помітно програє позиції різного роду популістам, як лівиці Сари Ваґенкнехт, так і ультраправій «Альтернативі для Німеччини». Її соціальні вимоги «тьмяніють» у порівнянні з безвідповідальними обіцянками нових лівих і правих популістів. Та й практичних досягнень у партії Шольца – жодних.
Щоб хоч якось перехопити ініціативу та продовжити вік своєму урядові, федеральний канцлер пішов в атаку. Остерігаючись, що Лінднер виступить із заявою про вихід з коаліції, Шольц буквально вискочив зі своєю контр-програмою. На одинадцяти сторінка тексту знову йшлося про традиційні для соціал-демократів пропозиції: підвищити ріст економіки, знизити ціни на електроенергію, прийняти пакт про збільшення робочих місць у виробництві автомобілів. Була і новинка, розрахована на підтримку вільних демократів – обіцянка бонусів за інвестиції. На яку «ліберали» не повелися».
Але не це головне. Олаф Шольц вирішив знищити «боргове гальмо», забравши з бюджету на 2025 рік 15,5 млрд євро. І, як грім серед ясного неба, озвучив шлях такої «санації» – вилучити з бюджету витрати на Україну. Та повернутися до цього питання вже після обрання Дональда Трампа президентом США. На зустрічі з фракціями він додав, що ніколи не поставить своїх громадян перед дилемою: або інвестиції в безпеку, або в робочі місця, економіку та розбудову інфраструктури. Така позиція канцлера Шольца виявилася неприйнятною для Партії вільних демократів. По-перше, тому що «тимчасове управління державним бюджетом» означало б, що і в 2025 році цей уряд нічого не зможе змінити. По-друге, тому що позиції Шольца щодо України нема притомного виправдання і вони не хотіли брати за це на себе відповідальність.
Додаткова пропозиція Лінднера провести вибори в січні послужила справжнім тригером для Шольца. Над його кабінетом нависла загроза розвалу. Здається, саме це спонукало чинного канцлера до екстраординарної поведінки. Коли на зустрічі з лідерами коаліції він почув від Лінднера, що той пропонує замінити частину допомоги Україні передачею Києву «Таурусів», канцлер вибухнув. Він в ультимативній формі заявив, що або вони забирають з бюджету тих злощасних 15,5 млрд євро, або коаліція припиняє існування. Після чого попросив про перерву.
Вийшов тільки для того, щоб подзвонити федеральному президентові Франк-Вальтеру Штайнмаєру з проханням відправити у відставку Лінднера. Стає очевидним, що Шольц дуже поспішав, щоб Крістіан Лінднер не випередив його з інформацією про вихід партії з коаліції. А тому «тихцем» відправив того у відставку, заявивши йому про це постфактум. А коли вийшов до преси і, не добираючи слів, звинуватив Лінднера в «непорядності», «політичній короткозорості» і навіть у підлості, стало зрозуміло, що соціал-демократ Шольц вступає у виборчу кампанію. Для чого хоче продемонструвати громадянам свою моральну «вищість» над Лінднером.
Дамоклів меч виборів
Зрозуміло, що такою потужною кризою не могли не скористатися опозиційні сили. Лідер найбільшого опозиційного блоку ХДС/ХСС Фрідріх Мерц не проминув атакувати безпорадний уряд «світлофорної» коаліції. Він виступив за якнайшвидше голосування вотуму довіри уряду Шольца в Бундестазі і за те, щоб вибори відбулися вже в другій половині січня. А не так, як того хоче Шольц – перенести дату виборів на березень 2025 року.
Це означає, що Шольц сподівається хоча б якось змінити політичну кон’юнктуру для своєї партії. Для чого, при відсутності більшості в парламенті, йому потрібно знайти «перехідного» партнера. Хоча марно, бо подібне ситуативне блокування нічого доброго не обіцяє його учасникам. Але таким чином канцлер хоче «шахувати» своїх політичних противників. Він розраховує на те, що якщо політики не підтримають його ініціативу щодо реформи пенсійного пакету та про збільшення допомоги на дітей, то він під час виборчої кампанії зможе це використати проти них. Але й в опозиції не простаки.
Лідер фракції Союзу ХДС/ХСС Фрідріх Мерц вже говорить, що відстрочка голосування «вотуму» є нічим іншим, як спробою Шольца залишитися на довше при владі. Що тому не йдеться про державний інтерес, а тільки про особисті та партійні преференції.
Цікаво, що 57% німців виступають за швидкі вибори. І тільки 22% підтримують план Олафа Шольца. А це означає, що результат майбутніх виборів можна вже частково передбачити. Поважну частку отримають партії Союзу ХДС/ХСС. Значну кількість голосів у СДПН «відкусять» ліві популісти. Зміцнять свої позиції праворадикали із «Альтернативи для Німеччини». Після чого виникне нова проблема з формуванням урядової коаліції.
Україна
Фрідріх Мерц починає просувати ідею про залучення в майбутній коаліційний уряд Крістіана Лінднера. Його союзник із ХСС Маркус Зьодер вже чітко заявляє, що не може бути навіть гіпотетичної співпраці з учасниками «світлофорної» коаліції, які допровадили країну до плачевного стану. Також важливим чинником для формування майбутнього уряду Німеччини буде ставлення до України. Не тільки відносини зі США при президентові Трампові, але й позиція в українському питанні.
Відомо, що християнсько-демократичні політики вже зайняли тверду позицію на підтримку України. Це і відома пропозиція Мерца про надання Україні Таурусів, яка розбилося об нерозумну особисту позицію канцлера Шольца. Це і дуже притомний аналіз ситуації від Рьодеріха Кізеветтера та його справедливі пропозиції. І вагома думка голови комітету у зовнішніх справах Норберта Рьоттґена. Загалом, здається, німецькі християнсько-демократичні політики встигли оговтатися після тривалого правління Анґели Меркель і зробити відповідні висновки. Чого не вдалося зробити політичним «нащадкам» Ґергарда Шрьодера.
Автор – Василь Расевич, IQ-аналітика
Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA