14 березня німецький Бундестаг проголосував проти надання Україні далекобійних ракет Taurus, суперечки про які вже тривають не перший місяць. Пропозицію на голосування висунула опозиційна фракція християнських демократів (ХДС/ХСС), які скористалися цією історії, щоб покритикувати правлячу коаліцію за нерішучість у підтримці України. Власне, і голосування було дуже партійним: «за» виступила вся опозиційна партія ХДС/ХСС та декілька депутатів правлячої коаліції, а «проти» проголосували усі інші фракції, які входять до чільного уряду: «зелені», соціал-демократи та «вільні демократи». Голосування ставить ще одну крапку в питанні постачання цих ракет, принаймні на найближчий час.
Що означає голосування в парламенті
Чимало депутатів правлячої коаліції у неформальних розмовах виступають за постачання ракет Україні. Але вони не могли підтримати пропозицію опозиції, інакше у них виникли б конфлікти з партнерами по коаліції. Відтак, не усі, хто голосував, категорично проти постачань ракет Taurus. Так само й активність опозиції у цьому питанні виглядає як ситуативна: отримати привід розгорнути критику проти нинішнього канцлера Олафа Шольца та його уряду. Як би ХДС/ХСС діяли на практиці, якби були при владі, ніхто не знає. Адже це саме та партія, за часів якої відносини з Росією вважалися стратегічними і були поставлені в основу європейської архітектури безпеки.
Однак, це не відповідає на питання, чому нинішня німецька влада стала на таку принципову відмову у постачанні цих ракет. Цьому, на мою думку, є декілька пояснень.
Страх прямої конфронтації з РФ. Попри те, що в Україні прийнято скептично сприймати різні «страхи» Європи щодо війни з Росією або ядерного апокаліпсиса, це серйозний аргумент у німецькому суспільстві. Ми помилково вважаємо, що наша війна показала безпорадність та повну неміч російської армії, а відтак ми виходимо з того, що німці та інші європейці мали б перестати боятися війни з РФ, а навіть навпаки. Але це міркування, які засновані виключно на наших побажаннях та емоціях. Німецьке суспільство все ще глибоко антивоєнне. Попри те, що абсолютна більшість німців нас підтримує, є різниця між підтримкою ідеї надання Україні зовнішньої допомоги та готовністю взяти зброю і воювати на фронті. Європейці до такої прямої конфронтації не готові, ані морально, ані психологічно, ані технічно, ані матеріально. Передача ракет Taurus, які можуть досягати військових цілей в глибині території РФ, включаючи їхні стратегічні бази та аеродроми, сприймається як неминуча ескалація до прямого зіткнення між РФ та НАТО, якого Берлін хоче уникнути.
Загроза для переговорного процесу. Німеччина вважає, що рано чи пізно Україна та Росія мають сісти за стіл переговорів, і припинити вогонь. На відміну від незахідних держав, Берлін не говорить про потребу переговорів тут і зараз, і не підіймає тему припинення вогню в публічній сфері. Але німці, як і решта європейців, серйозно розглядають сценарій мирних переговорів у разі патової ситуації на фронті. У цій логіці вони можуть боятися робити кроки, які сприймаються як спалення мостів для майбутньої комунікації з Москвою. Чим більше «червоних ліній» буде порушено, тим менше шансів на переговори, що перетворює війну на вічну спіраль насильства з нульовою сумою і без явного плану завершення, що, своєю чергою, не влаштовує Німеччину та решту ЄС.
Небажання відпускати контроль над ескалацією. Ще у жовтні 2023 року у Берліні підіймалася дискусія про ракети Taurus. Вже тоді лунали скептичні коментарі щодо можливості їхнього постачання. Основні аргументи зводились до таких тверджень:
- ці ракети можуть бити по тиловим базам на території РФ;
- ці ракети можуть задавати критичного ушкодження Кримському мосту;
- системи наведення на цілі вимагатимуть німецьких спеціалістів в Україні.
Усі три аргументи, як бачимо, насамперед пов’язані з контролем над ескалацією війни в Україні. На думку німецького істеблішменту, постачання цих ракет створить забагато непередбачуваних змінних, які важко прогнозувати та контролювати. Олаф Шольц публічно говорив, що знищення Кримського мосту буде «ескалацією війни», маючи на увазі, що це «червона лінія», яка створить критичну загрозу для Криму та може підвести росіян до рішення застосувати ядерну зброю. Наскільки це правда чи ні, ми ніколи не дізнаємося, поки ця ситуація не виникне реально. В будь-якому разі, аргументація Німеччини зводиться до їхнього бажання лишити керованість війною на нинішньому рівні.
Це не означає, що питання постачання Taurus закрите назавжди
Зрештою, рішення про передачу Україні танків Leopard приймалося так само: складно, довго та виважено. З іншого боку, попередні приклади не означають і гарантії успіху. Простіше кажучи, Україні не варто автоматично виходити з того, що рано чи пізно ракети Taurus нам передадуть, але не варто й полишати спроб лобіювати це рішення. Важливо розуміти, як мислять наші партнери, адже ми залежимо від них більшою мірою, ніж вони від нас. Відмахуватися від їхніх уявлень про світ, поглядів на війну та сприйняття російської загрози є контрпродуктивним та нічого нам не дасть, окрім зайвих конфліктів з європейцями. Так само важливо усвідомлювати ті ризики, які вони прораховують при ухваленні рішень, адже вони стосуються нашої безпеки, в першу чергу, як країни, яка несе основний тягар цієї війни в людському вимірі.
Найімовірніше, питання ракет підійматиметься знову в контексті зустрічі країн НАТО у Вашингтоні влітку цього року. Воно так само залежатиме від того, яку стратегію наші західні партнери оберуть щодо мирних переговорів. Як би погано ми не сприймали цю ідею, її жваво обговорюють у західних столицях, а на виборах президента США це взагалі ключова тема в контексті «українського питання». Відтак, якщо у ЄС та НАТО вирішать в цьому році серйозно працювати над перезапуском переговорного процесу, фактор ракет Taurus може виступити або як паралельний підживлювач переговорів (наприклад, для тиску на РФ та щоб вмовити Україну сісти за стіл переговорів), або як «червона лінія», яку Захід запропонує РФ як передумову.
Інший фактор, який може вплинути на постачання ракет, — зміна влади у ЄС та Німеччині. Хоча у Берліні до цього ще далеко, попри певні проблеми з рейтингом чільного канцлера, у ЄС вибори пройдуть у травні. Від того, які партії переможуть, залежатиме загальна атмосфера у євроінституціях щодо України та війни. Більше скептиків, значить менше шансів на збільшення військової допомоги та більше розмов про потребу припинення вогню. Наразі результати виборів прогнозувати важко, тому будемо чекати, і вже наприкінці весни можна буде повернутися до аналізу питання Taurus.