Боротьба за Білий дім у 2028 році ще навіть не розпочалася, однак у таборі Дональда Трампа вже точиться інша, не менш важлива кампанія – боротьба за право стати його політичним спадкоємцем. У кулуарах Овального кабінету та на терасах флоридських маєтків дедалі частіше обговорюють лише два імені: Джей Ді Венс та Марко Рубіо. За інформацією американських журналістів, сам Трамп нерідко випробовує настрої свого найближчого оточення, ненав'язливо запитуючи друзів, радників і великих донорів, кого вони бачать майбутнім лідером руху MAGA.
Втім, за цими на перший погляд невимушеними розмовами стоїть питання, яке визначить майбутню долю Республіканської партії. Дональд Трамп уже не може претендувати на третій президентський термін, а тому рух MAGA вперше за десятиліття змушений шукати політика, здатного не лише перебрати його електорат, а й утримати під контролем надзвичайно строкату коаліцію консерваторів, популістів та прихильників політики «Америка понад усе». Саме тому боротьба за статус політичного спадкоємця фактично вже розпочалася, хоча офіційно президентська кампанія ще навіть не стартувала. Американська політична історія неодноразово демонструвала, що боротьба за наступництво починається задовго до офіційного старту виборів. Саме на цьому етапі формуються майбутні коаліції донорів, медійна підтримка та неформальні союзи, які згодом нерідко виявляються важливішими за передвиборчу рекламу.
Цього разу головними фігурантами дуелі стали віцепрезидент Джей Ді Венс та державний секретар Марко Рубіо. Саме цих двох політиків Трамп по-батьківськи називає «дітьми». На тлі наближення проміжних виборів обидва політики суттєво посилили свою публічну присутність, демонструючи абсолютно різні візії майбутнього Республіканської партії та ведучи тонку апаратну гру за право називатися політичним спадкоємцем.
Два обличчя однієї адміністрації
Останні тижні яскраво продемонстрували відмінність у стилях та підходах потенційних кандидатів. Марко Рубіо дедалі частіше приміряє на себе роль «дорослого в кімнаті» та дипломатичного, привабливого обличчя Білого дому. Показовий епізод стався нещодавно, коли прессекретар Білого дому Керолайн Левітт була тимчасово відсутня. Марко Рубіо фактично взяв на себе роль головного комунікатора адміністрації, впевнено відповідаючи на запитання журналістів. На відміну від звичної для команди Трампа гострої та конфронтаційної риторики, Рубіо зробив ставку на стриманість, дипломатичність і виважені формулювання. Для багатьох політичних оглядачів це стало ще одним сигналом, що держсекретар дедалі активніше формує власний президентський образ політика, здатного одночасно залишатися відданим Трампу й бути прийнятним для поміркованого республіканського істеблішменту.
Ба більше, його команда оперативно перетворила цей виступ на вірусне відео з силуетами Дональда Трампа та Рональда Рейгана. Меседж Рубіо про те, що Америка – це країна можливостей, де колір шкіри чи місце народження не повинні стояти на шляху до успіху, звучить радше у традиційному, класичному республіканському дусі, ніж у радикально-трампістському. Своєрідне політичне багатоборство Рубіо, який поєднує посади головного дипломата та радника з нацбезпеки, викликає хвилю інтернет-мемів, які сам держсекретар із задоволенням показує колегам. Його закордонні візити, зокрема до Італії, де він зустрівся з прем’єркою Джорджією Мелоні та подарував кришталевий футбольний м’яч Папі Леву XIV, покликані згладити гострі кути та нетактовні заяви самого Трампа, повертаючи довіру традиційних союзників.
Не менш показовою стала його тепла зустріч із Володимиром Зеленським на полях саміту G7: Рубіо щиро обійняв українського президента та дружньо поплескав його по плечу, продемонструвавши відкритість і невимушеність, які дедалі частіше стають частиною його публічного образу.
На противагу Рубіо, віцепрезидент Джей Ді Венс діє як прямий спадкоємець ідеологічної та політичної бази Трампа. Поки Рубіо зачаровував журналістів, Венс вирушив на завод у штат Айова, щоб підтримати місцевого конгресмена-республіканця. Виступаючи перед робітниками, Венс обрав жорстку риторику, заявивши, що сучасні демократи «більше дбають про зміну статі, ніж про збереження робочих місць платників податків».
У розумінні Венса, Америка – це не ефемерний набір юридичних цінностей, а конкретна земля та конкретні люди, які живуть тут поколіннями. Маючи перевагу у статусі віцепрезидента та очолюючи фінансовий відділ Республіканського національного комітету, Венс має прямий доступ до найбагатших донорів. Проте він міцно прив’язаний до поточної політики Трампа: тепер йому доводиться захищати вкрай непопулярні рішення (як-от операцію в Ірані) та брати на себе фінансові й політичні ризики адміністрації.
Водночас боротьба між Венсом і Рубіо є відображенням значно глибшого процесу трансформації самого руху MAGA. Якщо ще декілька років тому Дональд Трамп майже одноосібно визначав порядок денний консервативного табору, то сьогодні його найвідданіші союзники дедалі частіше публічно сперечаються між собою. Символом цих змін став конфлікт між Такером Карлсоном, який дедалі різкіше критикує зовнішньополітичний курс адміністрації, та впливовими прихильниками президента, насамперед Лорою Лумер, яка, навпаки, - закликає республіканців згуртуватися навколо Трампа й атакує тих, хто ставить під сумнів його рішення.
У цій новій конфігурації Венс і Рубіо фактично уособлюють різні центри тяжіння всередині MAGA. Венс залишається ближчим до ізоляціоністського крила, з яким традиційно асоціювався Карлсон, тоді як Рубіо дедалі більше сприймається як представник тієї частини команди Трампа, яка прагне поєднати принцип "America First" із більш прагматичною зовнішньою політикою. Саме тому їхнє суперництво сьогодні є не лише боротьбою двох амбітних політиків, а й боротьбою за те, яким стане рух MAGA після Дональда Трампа.
Від затятих критиків до вірних соратників
Іронія долі полягає в тому, що і Венс, і Рубіо у минулому були безкомпромісними критиками Дональда Трампа. Політична культура США добре пам’ятає праймеріз 2016 року, коли сенатор Рубіо звинувачував Трампа в ухиленні від призову, а той у відповідь публічно називав його «тупим» та висміював «маленькі руки». Венс, до своєї каденції в Сенаті у 2022 році, також був відомий скептичним ставленням до лідера MAGA.
Проте сьогодні обидва політики зробили прагматичний кар’єристський вибір, трансформувавши власні погляди. Рубіо суттєво пом’якшив свою колишню «яструбину» позицію щодо Китаю та стримав риторику на підтримку України, підлаштовуючись під ізоляціоністський курс Білого дому. Проте, якщо Рубіо сприймається республіканським істеблішментом та Держдепом як системна, адекватна фігура, то Венс залишається улюбленцем радикального крила виборців. Хоча насправді вони є політичними виразниками двох різних течій всередині MAGA, боротьба між якими визначатиме майбутнє республіканців після Трампа.
Під крилом Трампа
Попри очевидні розбіжності в ідеології, на особистому рівні обоє політиків підтримують дружні стосунки. Вони часто бувають разом на неофіційних заходах, обговорюють спорт і сімейні справи. Ба більше, Рубіо публічно заявляв, що готовий поступитися дорогою і підтримати Венса, якщо той офіційно балотуватиметься.
Проте політологи зазначають: за два роки все може кардинально змінитися. Головним непередбачуваним фактором залишається сам Дональд Трамп. Схильний налаштовувати підлеглих один проти одного, він насолоджується духом суперництва у своїй команді. Затягуючи інтригу та розмірковуючи про фантастичний тандем Венс - Рубіо на виборах 2028 року, Трамп прагне залишатися головним арбітром у питанні наступництва в партії, адже щойно буде оголошено офіційного спадкоємця, вплив чинного лідера почне неминуче згасати. Гра за «престол» MAGA лише починається, і її результат залежатиме від того, хто з політичних спадкоємців Трампа виявиться найвитривалішим у боротьбі за його прихильність.
Автор – Юрій Мариняк IQ-аналітика
Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA