На зображенні аналітичної платформи, яка відстежує переміщення суден у режимі реального часу, чітко видно, як від західного узбережжя Індонезії потік суден розділяється на дві частини: більша прямує в обхід Африки через мис Доброї Надії (як в часи Марко Поло), менша – ризикує прорватись в ЄС через Суецький канал. Ціна такого рішення – від 10 до 14 днів додаткового транзиту для суден, захмарні ціни на фрахт, додаткові витрати на паливо та оплату портових зборів. Причина такого рішення – хусити.
Хусити - це повстанський рух у Ємені, офіційно відомий як «Ансар Аллах». Виник в 1990-х роках у північному Ємені, на чолі з родиною Аль-Хусі, звідки й походить їхня назва. Хусити сповідують малопоширену течію шиїтського ісламу, яка є важливою віросповідною ланкою, що об’єднує їх з Іраном. В той час, як всі навколишні їхні сусіди є сунітами. З 2014 року хусити контролюють значну частину західного Ємену, включно зі столицею Сана та важливим портовим містом Ходейда на узбережжі Червоного моря і утримують під контролем приблизно третину території Ємену, де саме проживає більшість населення країни.
У 2026 році роль хуситів у геополітичній архітектурі значно зросла. Вони вже не просто загроза – вони дедалі більше виступають як регіональний інструмент Ірану у протистоянні з Ізраїлем та західними країнами.
У березні 2026 року хусити зробили свій вирішальний крок у поточному конфлікті: вони запустили балістичні ракети, крилаті ракети та дрони по Ізраїлю, заявивши, що це «перша військова операція» на підтримку Ірану та «Хезболли».
Це особливо небезпечно, адже вони контролюють узбережжя біля протоки Баб-ель-Мандеб – південного входу до Червоного моря. Якщо вони відновлять масовані атаки на судна, світ може зіткнутися з одночасною дестабілізацією двох ключових «вузьких місць» глобальної торгівлі: Ормузької протоки (контрольована Іраном) та Баб-ель-Мандеб. Через Баб-ель-Мандеб щодня проходить приблизно 6–7 мільйонів барелів нафти та нафтопродуктів, що робить цю протоку одним із ключових енергетичних коридорів світу.
Звідки в хуситів зброя?
Хусити отримують зброю від Ірану та мають налагоджене власне виробництво. Іран постачає компоненти для балістичних ракет та технології, на базі яких створені модифіковані ракети сімейства «Буркан», а також інші системи озброєння. Вони доставляються в розібраному вигляді через Червоне море або сухопутні маршрути в Омані. Також хусити використовують іранські безпілотники «Самад» і «Касеф», а також протитанкові системи, стрілецьку зброю, вибухівку та компоненти для саморобних пристроїв.
В 2014 році, захопивши столицю, хусити отримали доступ до складів армії Ємену, включно з радянськими та американськими системами (зокрема, ракетами «Скад» і зенітними комплексами). Ці запаси були значними, але з часом вичерпалися, що посилило залежність від Ірану.
Хусити також активно використовують новий тип зброї – морські безпілотники та вибухові дистанційно керовані катери, призначені для атак на танкери та контейнеровози у вузьких протоках.
Чому хусити обстрілюють торгові судна в Червоному морі?
Обстріли цивільних торгових суден – це поєднання релігійної риторики, політичного тиску і стратегічного розрахунку.
На початку 2026 року хусити вже погрожували відновити масовані атаки на судноплавство у випадку ескалації конфлікту навколо Ірану. Але після перших ракетних ударів по Ізраїлю, ці погрози стали реальністю: вони прямо заявили, що атакуватимуть судна країн, які беруть участь у військових діях проти Тегерана.
У відповідь США та їхні союзники створили морську коаліцію для захисту судноплавства в Червоному морі. Операція, відома як «Prosperity Guardian», включає військово-морські сили США, Великої Британії та низки інших країн. Попри регулярні перехоплення ракет і дронів, повністю зупинити атаки поки не вдалося.
Вплив на трафік в регіоні Червоного моря
До 2024 року на Суецький канал припадало 12–15% світової торгівлі, зокрема 30% контейнерних перевезень. Після атак обсяг судноплавства різко впав. Більшість судноплавних компаній, таких як Maersk, MSC, Hapag-Lloyd і CMA CGM, перенаправили судна навколо мису Доброї Надії.
У результаті контейнерні ставки на маршруті «Азія–Європа» зросли з приблизно 1500 доларів за контейнер до понад10 000 доларів на піку кризи. У середньому ж вартість морських перевезень на ключових маршрутах зросла на 200-300%. Навіть після часткового відновлення у 2025 – початку 2026 року трафік через Суец все ще залишається на 50-60% нижчим за довоєнний рівень.
Окремим фактором зростання витрат стало страхування: так звані «war-risk premiums» для проходження Червоного моря збільшилися більш ніж удвічі – до приблизно 0,7-1% вартості судна. Для великого контейнеровоза це означає сотні тисяч доларів додаткових витрат лише за один прохід через небезпечну зону. Цікаво, що судна, пов’язані з Китаєм або Росією, проходять регіон відносно безперешкодно.
Асиметрична війна
Виявилося, що дешеві технології можуть завдавати величезних економічних збитків. Атака на нафтові об’єкти «Saudi Aramco» ще у 2019 році показала, як дешеві дрони можуть тимчасово зупинити до 5% світового постачання нафти.
Сьогодні хусити використовують ту саму логіку – ракети та безпілотники вартістю десятки тисяч доларів здатні створювати мільярдні втрати у глобальній логістиці. Завдяки чому невелика група з бідного Ємену змогла змусити світові компанії витрачати мільйони на обхід Африки. Саме завдяки асиметрії: дешева зброя проти дорогого глобального ланцюга постачань.
Висновок
Хусити, невелике угрупування з Ємену, перевернули догори дригом світову торгівлю, змусивши кораблі обходити Червоне море і тягнутися довгим шляхом навколо Африки.
Фактично вони отримали контроль над одним із ключових «choke points» світової економіки – південним входом до Суецького каналу.
У разі повноцінного входження хуситів у війну проти Ірану світ може зіткнутися з найсерйознішою морською кризою сучасності: одночасною блокадою двох найбільших «вузьких місць» - Ормузької протоки (нафта з Перської затоки) та Баб-ель-Мандеб (шлях до Суецу). Це вже не регіональна проблема, а потенційний глобальний економічний шок.
Історія хуситів демонструє нову реальність геополітики XXI століття. Контроль над вузькою морською протокою, кілька десятків ракет і дешеві дрони можуть впливати на світову економіку не менше, ніж рішення урядів великих держав.
Автор – Юрій Мариняк IQ-аналітика
Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA