Останній тиждень Польщею трясе так, що в публічну перепалку мусив включитися навіть президент парламентського клубу «Права і справедливості» – Ярослав Качинський, який прийшов на ТБ Republika і заявив, що в Польщі стає страшно жити. Що ж змусило активізуватися уряд і опозицію, які донедавна вели непримиренну, але радше кабінетно-інтригантську війну? Опозиція намагалася довести до розвалу парламентську коаліцію і допровадити до нових парламентських виборів. Президент країни Кароль Навроцький усіляко сприяв у цьому правим опозиціонерам, блокуючи роботу уряду і Сейму шляхом накладення вето на кадрові призначення і нові законодавчі акти.
Опозиція, орієнтуючись на Трампа, провадила, м’яко кажучи, євроскептичну політику, намагаючись вибити ґрунт з-під ніг прем’єра Дональда Туска. А той, своєю чергою, пробував якнайтісніше пов’язати майбутнє Польщі з Європейським Союзом. Наприклад, за допомогою військової позики в 40 млрд євро в рамках програми SAFE, яку президент Навроцький «успішно» не погодив. Якщо опустити внутрішню польську параною про те, що для суверенної Польщі більшого ворога, ніж ЄС і Німеччина, не існує, а Дональд Туск є німецьким агентом, то в програмі правої опозиції мало що лишається. Причому, на відміну від проросійської, антиєвропейської, антисемітської та антиукраїнської «Конфедерації корони польської» та поміркованішої, порівняно з нею, «Конфедерації», ПіС та президент Навроцький займають чітку антиросійську позицію.
Попри те, що «конфедерати» вирішили потіснити ПіС, вони також нещадно критикували уряд. Усе це призвело до певної рівноваги сил: з одного боку – прем’єр Туск із запліччям у вигляді ЄС, з другого – правий табір, який спирається на консерватистів, націоналістів, євроскептиків та, до певної міри, католицьких фундаменталістів. На останніх відповідні надії покладав американський президент Дональд Трамп, який трактував польських правих, і зокрема президента Навроцького, як свого роду актив для дезінтеграції ЄС. Симпатики обох таборів у Польщі поділилися майже навпіл. Здавалося, ніщо не може вивести суспільство зі стану нестійкої рівноваги. Навіть втрата флагмана розвалу ЄС – Угорщини не так вплинула на позиціонування сил у Польщі, як справа із Zondacrypto.
Криптовалютна біржа і «російський слід»
До слова, Zondacrypto (колишня BitBay) – це криптовалютна біржа, на якій можна було купити, продати або зберігати цифрові активи. Заснована в Естонії, але якій особливо довіряли в Польщі. Дивні події супроводжували цю платформу фактично з моменту заснування. Серйозним сигналом тривоги мало б стати загадкове зникнення у 2022 році її засновника Сильвестра Сушка. Той у якийсь момент ніби у воду канув, не залишивши по собі й сліду. Цікаво, що цю справу так ніколи і не розкрили, хоча розглядалися різні версії: від самогубства, викрадення, втечі за кордон або вбивства мафіозними кланами.
Як потім виявилося, зниклий одноосібно володів приватними ключами доступу, які з його зникненням перетворилися на «мертві». У результаті чого приблизно 30 тисяч польських вкладників втратили доступ до своїх гаманців. У кількісному вираженні мова йде про 350 млн злотих, які, здається, власники більше ніколи не побачать.
І тут, у розпал масштабного скандалу, прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск з трибуни Сейму фактично звинуватив опозицію та президента у державній зраді та корупції. Він заявив, що в афері із Zondacrypto чітко простежується «російський слід» та робота організованої злочинності. По суті, це найважча частина звинувачень. Туск заявляє, що за успіхом Zondacrypto стоїть не лише «сірий» капітал, а безпосередньо російські гроші, пов’язані з російською мафією, дослівно – з «братвою», а також спецслужби РФ, які використовували платформу для обходу санкцій та відмивання коштів. Він також стверджує, що підйом компанії у 2022 році (після загадкового зникнення попереднього директора) відбувся саме завдяки вливанню капіталу з сумнівних джерел зі Сходу.
Політичне паливо для ворожнечі між прем’єром і президентом
Оливи у вогонь підлила історія з ветуванням президентом Каролем Навроцьким закону про ринок криптовалют. Востаннє вето на відповідний закон Кароль Навроцький наклав 17 квітня цього року, мотивуючи тим, що європейське законодавство є надто суворим і це може значно обмежити ринок. Можна здогадатися, що за таким рішенням стояла чергова спроба президента Польщі відрізати країну від регламентування з боку ЄС. Але таке рішення вдарило болючим бумерангом як по президентові, так і по всій правій опозиції. Постраждали багато людей, які не пробачать такої «турботи» з боку президента.
Очільник уряду ефектно використав історію навколо платформи і прямо пов’язав блокування закону про криптоактиви із фінансовими інтересами Zondacrypto. Суть схеми, на думку уряду, виглядала так: у той час, коли уряд намагався впровадити європейські норми MiCA, які дали б польському фінансовому нагляду (KNF) право блокувати підозрілі сайти та накладати величезні штрафи, президент Кароль Навроцький «не за так» їх заблокував. Туск називає це «послугою в обмін на підтримку», стверджуючи, що закон завадив би Zondacrypto працювати в Польщі безконтрольно, а отже, міг би запобігти масштабному злочину.
А тут уже мова не тільки про фінансові зловживання та махінації, а про чисту політику, щоправда, з домішками «російського амбре». Фактично – про те, як фінансова афера стала політичним паливом у конфлікті між урядом та президентським палацом. Виявилося, що Zondacrypto надавала активну спонсорську допомогу, але чомусь переважно правим політичним силам.
За даними Агентства внутрішньої безпеки, керівництво Zondacrypto здійснило великі пожертви: 450 000 злотих – фонду «Інститут Суверенної Польщі», пов’язаному зі Збігнєвом Зьобро, в часи, коли той був міністром юстиції і серйозною фігурою в ПіС, проти якого зараз порушено майже тридцять кримінальних проваджень, від яких той переховується в Угорщині; 70 тисяч євро – фондам, близьким до «Конфедерації» та оточення президента. Зокрема, цю суму пов’язують із депутатом від «Конфедерації» Пшемиславом Вільпером. Zondacrypto була стратегічним спонсором конференції консервативних сил у Жешуві (березень 2025 року), з якої фактично розпочалася промоція Навроцького як кандидата в президенти.
Дональд Туск прямо пов’язує подібне «спонсорство» із закулісними спробами вплинути на польську політику і навіть на вибір президента з боку сторонніх сил, натякаючи, що через сумнівну криптобіржу Росія могла фінансувати євроскептичні сили та впливати на розворот у напрямку неоконсервативної тенденції.
Зрозуміло, що президент Навроцький, Зьобро, Вільпер і Ярослав Качинський з ходу відкидають закиди. Інакше це означало б визнати звинувачення у державній зраді. У президента Навроцького продовжують наполягати на тому, що урядовий закон нібито давав KNF диктаторські повноваження без рішення суду, а оскільки Zonda зареєстрована в Естонії, польський закон нібито все одно не зміг би її зупинити до повної інтеграції MiCA на рівні ЄС. Також стверджується, що всі перекази у фонди були законними пожертвами від приватного бізнесу, які не мали впливу на політичні рішення.
Але все це слова для обох сторін, поки уряд не надасть беззаперечних доказів, які можна буде пред’явити в суді. А поки що польсько-польська війна триває, завдаючи серйозних ударів по міжнародній репутації країни та додаючи напруги у внутрішньополітичних поділах. Може виглядати й так, що після провалу «угорського фронту» проти ЄС прийшла черга і до менших бенефіціарів «щедрості» Путіна, якщо ті навіть і не підозрювали, хто і за скільки «надихав» їх боротися за суверенну від ЄС Польщу.
Підбиваючи підсумок, можна сказати, що Дональд Туск спробував довести своїм співгромадянам, що Zondacrypto – це не просто фінансова піраміда, а інструмент гібридної війни, за допомогою якого російські гроші корумпували найвищі ешелони польської влади, щоб залишити польський фінансовий ринок незахищеним і «прозорим» для криміналу. Що буде далі – побачимо вже дуже скоро. Втім, історія на цьому не завершиться, оскільки виявилося, що чинний керівник Zondacrypto –Пшемислав Краль – також утік. Пікантності і ґрунту для теорій змови додає той факт, що Краль має ізраїльський паспорт. І не тільки тому, що годі буде розраховувати на екстрадицію з Ізраїлю, але й тому, що «ізраїльський слід» в афері, як бальзам на рани, може лягти на зболені душі різного роду антисемітів типу Ґжегожа Брауна та його адептів.
Автор – Василь Расевич, IQ-аналітика
Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA