Не секрет, що внутрішньополітичні поділи в Польщі останнім часом балансують на межі «польсько-польської війни». Звісно, йдеться не про загрозу громадянської війни, а про глибокий конфлікт між владною коаліцією та опозицією. Специфіка протистояння ускладнюється тим, що симпатії суспільства розділилися майже навпіл із хитким розривом в один відсоток. Це тримає країну в максимальній напрузі. До того ж нестабільними є як коаліція (через скандал навколо Шимона Головні, про що далі), так і опозиційна «Правиця», де точиться боротьба між «Конфедерацією», «ПіС» та ситуативним середовищем президента Кароля Навроцького. Обидва табори, крім внутрішньої мобілізації, намагаються залучити на свій бік великих світових гравців: прем’єр Дональд Туск спирається на зв’язки з ЄС, а президент Кароль Навроцький – на близькість до Дональда Трампа.
Історія з ультиматумом американського посла у Варшаві маршалкові Сейму Влодзімєжу Чажастому – лише верхівка айсберга. Насправді вона свідчить про те, що Дональд Трамп не полишає планів суттєво послабити, а то й зруйнувати Європейський Союз. Про це каже не лише ігнорування американцями керівництва ЄС, а й відкрита підтримка Трампом Віктора Орбана. У польській політиці «людиною Трампа» однозначно вважають Кароля Навроцького, який розпочав свою каденцію ледь не в ролі трампівського «диверсанта» на теренах Євросоюзу.
Стартував він гучно, проте швидко застряг у внутрішніх чварах із Дональдом Туском. На боці прем’єра – державна система, де президент наділений переважно представницькими функціями. Навроцький спробував бойкотувати виконавчу владу, накладаючи вето ледь не на всі урядові документи. Ситуація набула гротескного характеру, але паралізувати роботу уряду не вдалося. Спроби президента самостійно грати на міжнародній арені також наштовхнулися на спротив МЗС та особисто Радослава Сікорського. Тож опозиції не залишилося нічого іншого, як спробувати розхитати коаліцію, щоб змусити більшість до розпуску або оголошення нових виборів.
Зміна маршалка
Варто зауважити, що в Сеймі нещодавно змінився спікер. Здавалося, харизматичний Шимон Головня впевнено дає собі раду, аж поки не «вляпався» у скандал із таємною вечерею з Ярославом Качинським, «сірим кардиналом» ПіС. Подейкують, що Головня співпрацював із ним задовго до цієї зустрічі, проте саме після вечері позиція маршалка різко змінилася. Він раптом вирішив, що, попри проблеми з перерахунком голосів, таки приведе до присяги президента-електа Навроцького. Тоді коаліція пройшла перше серйозне випробування, але втрималася. Згодом відбулася запланована ротація, і спікером став лідер «Лівиці» Влодзімєж Чажастий.
Частина польського суспільства сприйняла обрання Чажастого як особистий виклик. Його минуле в лавах ПОРП (керівній комуністичній партії до 1989 року) під час воєнного стану зробило його для правих «червоною ганчіркою». Крім того, Чажастий гостро коментував соціальні питання та не зміг оминути правопопулістську риторику Трампа. Його реакція на слова американського президента про те, що «США ніколи не потребували союзників по НАТО», спровокувала бурхливий протест американського посла Тома Роуза.
Посол у засідці – коаліція у пастці
Складається враження, що американський амбасадор вичікував слушного моменту, щоб підіграти Навроцькому й атакувати коаліцію. Хоча в словах Чажастого не було нічого відверто образливого – він лише назвав політику Трампа «транзакційною» та згадав про порушення міжнародного права – ультиматум Роуза був жорстким. США оголосили про припинення контактів із маршалком через «неспровоковані образи».
Схоже, американська сторона вирішила інспірувати розкол у коаліції або принаймні виключити Сейм із комунікації. Це загрожує політичній рівновазі, тому Туск і Сікорський виступили з примирливими, але гідними заявами. Туск нагадав послу, що союзники мають поважати один одного, а не повчати, а Сікорський дипломатично зауважив, що підтримка Трампа на Нобелівську премію можлива лише в разі його реальної допомоги Україні.
Прем’єр опинився в лещатах: він має зберегти партнерство зі США, але водночас мусить захищати суверенітет польських посадовців. Якщо Туск відмежується від Чажастого – розвалиться коаліція; якщо повністю солідаризується – ризикує заморозити відносини з Вашингтоном. Ця суперечка стала справжнім стрес-тестом для влади.
Час для Навроцького і ПіС?
Для партії «Право і справедливість» цей конфлікт – ідеальний шанс показати, що нинішня влада нібито руйнує стратегічний союз. Кожен критичний допис посла Роуза тиражується опозиційними ЗМІ як доказ некомпетентності уряду. Наразі коаліція тримається на принципі «спільного ворога», але якщо втручання посла триватиме, Туску доведеться обирати між спокоєм та національною гідністю.
Президент Навроцький також використав скандал для власного піару, звинувативши владу в «дипломатичному аматорстві». Він скликав Раду нацбезпеки, запросивши генералітет, щоб публічно «прочитати мораль» лідерам коаліції, та показово прийняв посла Роуза в палаці вже за годину після інциденту.
Ідеальний шторм для всіх
У системі, де все обертається навколо Трампа, старі правила перестають діяти. На Чажастого накинулися не лише праві, а й частина лібералів, звинувачуючи його в «ведмежій послузі» країні. Дехто навіть закликає миритися з будь-якими заявами США, бо лише вони здатні забезпечити безпеку Польщі, тоді як ЄС нібито «довго не протягне».
З іншого боку, радикалізація суспільства підживлює популістів на кшталт Ґжеґожа Брауна («Конфедерація польської корони»), який пропонує шукати союзів із Росією та Китаєм. Його підтримка зросла до 9-10%, що робить дострокові вибори вкрай ризикованими для всіх притомних політичних сил.
Навіщо це Сполученим Штатам? Прямої відповіді немає. Можливо, це стратегія Трампа з ослаблення східного флангу Європи, щоб потім продавати захист за «всі гроші світу», або ж частина майбутньої великої угоди з Путіним. Обидва сценарії є катастрофічними для Польщі. Дивно, що в такий небезпечний час поляки знову обирають шлях внутрішньої шарпанини.
Автор – Василь Расевич, IQ-аналітика
Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA